У передмові до книги Остіна Айвері «Передовсім приналежність до Бога», Папа Франциск звертає увагу на погіршення стану нашого спільного дому та масове переміщення людей, підкреслюючи, що ці явища є симптомами “кризи неприналежності” людини до Бога.

Святіший Отець написав передмову до книги «Передовсім приналежність до Бога», автором якої є Остін Айвері відомий католицький журналіст, біограф Папи Франциска. У перших рядках Єпископ Риму звертає увагу на те, що святий Ігнатій Лойолa «завдяки власному життєвому досвідові з великою ясністю зрозумів, що кожен християнин веде боротьбу, яка визначає його життя. Це боротьба за те, щоб подолати спокусу замкнутися в собі, щоб любов Отця могла оселитися в нас». «Коли ми звільняємо місце для Господа, Який спасає нас від нашої самодостатності, ми здатні відкритися на все творіння і кожне створіння. Ми стаємо “каналами” для життя і любові Отця», – веде далі Папа, зазначаючи, що «тільки тоді ми здатні усвідомити, чим насправді є життя: даром Отця, Який глибоко любить нас і бажає, щоб ми належали Йому і один одному».

Прийняти перемогу Христа є викликом

І хоча, за словами Єпископа Риму, «цю боротьбу вже виграв за нас Ісус своєю смертю на хресті та воскресінням», однак «ми продовжуємо піддаватися спокусі закритися від цієї благодаті, жити мирським життям в ілюзії незалежності й самодостатності». Отож, «прийняти цю перемогу і зробити її реальною залишається викликом», – підкреслює він. Папа застерігає, що всі «смертоносні кризи, які оточують нас у всьому світі, від екологічної кризи до воєн і несправедливості щодо бідних і немічних, породжені цією відмовою належати Богові і один одному». Однак, за його словами, «Церква допомагає нам багато в чому боротися з цією спокусою» завдяки своїй традиції, навчанню та духовним практикам, таким як молитва, сповідь, регулярна участь у Святій Месі, що є “каналами благодаті” та «відкривають нас на отримання дарів, які Отець хоче вилити на нас».

Реколекції відрізняються від “оздоровчого” відпочинку

Однією із таких традицій є реколекції, а серед них – Духовні вправи святого Ігнатія Лойоли. Святіший Отець пише, що реколекції з метою “перезарядити наші батарейки” – «стали досить популярними серед тиску і напруження нав’язливого конкурентного суспільства». «Але християнські реколекції дуже відрізняються від “оздоровчого” відпочинку», адже в «центрі уваги не ми, а Бог, Добрий Пастир, який, замість того, щоб ставитися до нас, як до машин, відповідає на найглибші потреби своїх улюблених дітей», – пояснює Папа.

Звільнитись від міфу про самодостатність

Роздумуючи про плоди Духовних вправ, Святіший Отець наводить епізод з Євангелії, де Ісус говорить паралізованому біля купелі Витесда: “Встань, візьми своє ложе і йди!” (Ів 5,1-16). Ісус прийшов до хворого саме в той момент, коли він відчував себе «невдахою у світі суперників і конкурентів». Побачивши, що інші сильніші і швидші за нього, впав у відчай. Ісус прийшов до нього зі своїм милосердям і закликав його вийти із замкнутості в собі. Як тільки хворий відкрився на спасенну силу Ісуса, його параліч – внутрішній і зовнішній – зцілився. Він встає і ходить, прославляючи Бога і працюючи для Його Царства, звільнившись від міфу про самодостатність і навчаючись щодня більше покладатися на Його благодать. І саме таким чином він стає учнем, здатним краще відповідати не лише на виклики цього світу, але й кидати виклик світові, щоб він діяв за логікою дару та любові.

Відстоювати приналежність до Бога

У контексті цих роздумів Папа наголосив, що протягом свого служіння він «прагнув підкреслювати нашу приналежність “насамперед” до Бога, а потім до створіння і до наших ближніх, особливо до тих, які волають до нас», пригадавши про «дві великі кризи нашого часу: погіршення стану нашого спільного дому та міграцію, масове переміщення людей. Обидві є симптомами “кризи неприналежності”, про яку йдеться на цих сторінках». Єпископ Риму заохочує «Церкву наново відкрити дар своєї традиції синодальності, бо коли вона відкривається на Духа, який промовляє до Божого люду, вся Церква встає і ходить, прославляючи Бога і сприяючи приходу Його Царства».

Вийти з себе, встати і йти

Святіший Отець відзначив, що Остін Айвері «зробив прекрасну роботу», об’єднавши роздуми на реколекціях, які Хорхе Берґольйо проповідував багато десятиліть тому, з його навчанням як Папи». «Зараз не час відступати і зачиняти двері» , – пише він, зазначаючи, що він чітко бачить, «що Господь закликає нас вийти з себе, встати і йти. Він просить нас не відвертати очей від страждань і сліз нашого часу, але увійти в них, відкрити канали його благодаті. Кожен з нас, в силу нашого хрещення, є одним з цих каналів. Справа в тому, щоб їх відкрити – і тримати відкритими». Наступник святого Петра висловлює побажання, щоб реколекції допомогли читачам «відчути Божий поклик бути джерелом життя, надії та благодаті для інших, і таким чином відкрити справжню радість у своєму житті», а також «відкрити глибини Божої любові у найбільшій самопожертві».