- Втр, 11/02/2020 - 13:35
“Ввіряю Пречистій Діві Марії, Здоров’ю недужих, всіх людей, які носять тягар хвороби, разом з їхніми родичами та медпрацівниками. Всім їх з любов’ю запевняю свою молитовну близькість у молитві.”
Таке повідомлення з’явилося на Твіттері Святішого Отця у вівторок, 11 лютого 2020 р., в XXVIII Всесвітній день хворого.
Ініціатива святого Івана Павла ІІ
З ініціативи святого Папи Івана Павла ІІ, оголошеної 13 травня 1992 року, щороку 11 лютого, в день літургійного спомину Пречистої Діви Марії з Люрду, Католицька Церква відзначає Всесвітній день хворого. Його завданням є привернути увагу Божого люду та громадянського суспільства до хворої людини, розпізнаючи в ній суб’єкт та адресата євангелізації на церковному і соціальному рівнях.
Зазвичай, відзначення відбувається на місцевому рівні, але періодично організовуються урочисті центральні святкування, які почергово відбуваються на різних континентах, переважно – в якомусь Марійському санктуарії. Попереднє таке відзначення на всесвітньому рівні було проведене 2019 року в Калькутті в Індії, місті, яке свідком жертовної любові святої Матері Терези
Деякі Єпископські Конференції, з огляду на різні практичні проблеми, як, наприклад, кліматичні умови, сезонні труднощі, церковні празники тощо домовились, що 11 лютого буде символом єдності Вселенської Церкви у молитві за хворих, натомість відзначення самого Дня хворого можна здійснювати у сприятливий момент, який буде враховувати активну участь хворих. Зокрема, Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ постановив, що УГКЦ в Україні відзначає День хворого у Неділю Розслабленого.
Страждати з Христом
Звертаючись до хворих, Глава Католицької Церкви нагадує їм, що вони є серед тих «втомлених і обтяжених», які привертають до себе погляд і серце Христа, що дарує світло й надію, а медичних працівників закликає звернути увагу на те, що в словосполученні «хвора людина» на першому місці повинно бути слово «людина», а вже потім «хвора». Тому їхніми діями завжди повинна керувати пошана до гідності й життя людини, ніколи не вдаючись до евтаназії, асистованого самогубства, чи переривання життя, навіть тоді, коли хвороба є невиліковною. Життя належить Богові, тому воно є недоторканим і ніхто не може ним розпоряджатися.
Папа також згадує медичних працівників, що лікують людей у зонах збройних конфліктів, засуджуючи напади на тих, хто «посвятив себе служінню страждаючим членам суспільства», висловлює сподівання, що будуть докладатися зусилля для того, аби кожен мав доступ до належного лікування для захисту та відновлення здоров'я, та дякує волонтерам, що служать хворим і часто компенсують структурні недоліки.