«Сила Всевишнього огорнула тоді непорочну Діву, і Вона зачала, а плодотворне Своє лоно вчинила немовби родючою нивою для тих, що хочуть збирати плоди спасення, співаючи: Алилуя!»

Хоч текст Акафісту не відкликається до слів Богородиці, якими Вона виразила свою згоду на Воплочення Божого Сина, відповідаючи Ангелові: «Ось я — слугиня Господня, нехай зо мною станеться за твоїм словом», ми розуміємо, що ці слова Діви Марії стали ключем, що відкрив для нас усіх двері спасіння. Все ж саме спасіння не походить від людини, а від Бога. Бог запрошує людину до співучасті у ділі спасіння, проте, Він Першопричиною і Джерелом спасіння.

Ангел, відповідаючи на запитання Богородиці: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?», відхилив перед Нею спосіб здійснення таїнства Воплочення: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить» (Лк. 1, 35). Отці Церкви вбачали у цих словах задіяння двох Осіб Пресвятої Тройці у сповненні предвічного задуму Отці Небесного, при чому «Силою Всевишнього», як твердить зокрема Григорій Нісський, Ангел називає Другу Особу Пресвятої Тройці — Сина Божого. Таке пояснення має право на існування, якщо згадати, що і св. Павло називає Христа «Божою силою і Божою мудрістю» (пор. 1 Кор. 1, 24).

У кожному разі, не претендуючи на вичерпне розуміння і пояснення «тайни незбагненної», важливо нам усвідомити і пам’ятати, що це Бог, а не ми самі від себе, є Першоджерелом і Першопричиною нашого спасіння. І коли людина, на взір Богородиці, щирим серцем приймає Боже слово і допускає Божу волю до свого життя, у ній і через неї Бог починає свою творчу і спасенну дію у світі. І тоді така людина стає вмістилищем Святого Духа — духа надії, радості і Божого життя. І така людина стає рівно ж носієм Святого Духа для своїх ближніх. А її життя стає плідним на дари Святого Духа, першим з яких є любов.

Таємницею духовної плідності віруючої людини є Божа благодать і Божа любов, в якій вона перебуває. Ісус про це виразно каже, звертаючись до своїх учнів: «У мені перебувайте — а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви — гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, — той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо. 15, 4–5).

Пречиста Діва була настільки тісно з’єднана з Ісусом — джерелом Божого життя, що ми звертаємося до Неї такими молитовними словами: «Богородице, ти — лоза істинна, що виростила нам плід життя. Тебе благаємо: Молися, Владичице, з апостолами і всіма святими, щоб помилувані були душі наші», щоб Господь Бог зробив і наші душі «родючою нивою», яка приносить для нас і наших ближніх благодатні плоди спасіння.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії