У молитві та подяці Богові об’єдналися вірні парафії святих Ольги та Єлизавети у Львові в день храмового празника. З нагоди свята Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор у співслужінні з парохом та священниками звершив Архиєрейську Літургію.

У своїй проповіді владика Ігор згадав про святу Ольгу:

― Кілька слів про святу Ольгу. В життєписі про неї написано: мудра, сильна, харизматична постать. Правда, її походження залишається загадкою. Світлої пам’яті пан Борис Возницький твердив, що вона могла походити з Плісненська (Пліснесько), давнього городища, тепер біля села Підгірці Бродівського району. Звичайно, у московії пишуть про Псков, хоч на той час і він належав до Київської Русі. Ще один львівський історик Ігор Мицко висловлює версію про те, що Пліснеськ – місце правління князя Олега та місце народження київської княгині Ольги. Це праця істориків та археологів, а нам відомо, що вона була неохрещена, поганка, яку в ніч з 17 на 18 жовтня 957 року в Константинополі, в соборі святої Софії, патріарх Феофіліктій та імператор Костянтин VII Багрянородний особисто хрестили. Ольга повернулася в Київ, не вийшла заміж за імператора, що мріяв про такий варіант. Дорослий син Ольги Святослав усунув її з престолу в 962 році і став правити державою. Решту свого життя княгиня Ольга провела будуючи християнські церкви та монастирі. Так у Йоакимівському літописі згадується про будівництво в Київському акрополі дерев’яного храму святої Софії.

Померла княгиня Ольга 11 липня 969 року і була похована згідно з християнським звичаєм у київському храмі святого Миколая. Вона стала першою християнкою серед правителів і мріяла охрестити Русь. На жаль, їй це не вдалось. Але за декілька десятиліть, у 988 році, її онук Володимир Великий завершив розпочату справу. За її силу, розум і намір запровадити християнство, у 1547 році, Ольга була визнана рівноапостольною святою та покровителькою вдів і навернених християн. Преподобна Ольго, покровителько навернених християн, свята краянко Русі, виблагай у Господа завершення війни в нашій Україні.

А також Архиєрей згадав, що в цей день вшановуємо великого святого нашої Церкви Антонія Печерського:

― Цей святий присвятив своє життя цілковито Богові. Народився біля Чернігова, у Любечі, що над Дніпром, коло 983 року. Любив Господа, молився, постив, йому вистарчало печери для життя. Пізніше подався у Грецію на гору Атос, де став побожним монахом. Трудився над спасінням своєї душі молитвою, умертвіннями та постом. Ігумен Теоктист мав об’явлення, щоб Антоній повернувся у рідний край. Чернець з послуху прийняв рішення старших монастиря. Прибув і поселився у печері недалеко від Києва. Для поживи, йому вистарчало хліба та води. Незабаром, навколо нього збиралися ченці-подвижники, яким він допомагав у чернечому житті. Слава про його подвижницьке життя розходилася країною. Настановив ігумена, поблагословив мури під будову храму Успіння пресвятої Богородиці. Багато натерпівся від людей, які згодом перепрошували його. Спочив у Господі 1073 року, проживши близько 90 років. Молімося до святого Антонія, щоб він виблагав у Господа мирного благословення для нашого народу! Життя його записане у книгах, можна знайти, також, в інтернеті й довідатися більше.

Наприкінці Богослуження владика Ігор пригадав присутнім у храмі, що у Львівській Архиєпархії встановлений щовівторковий піст задля молитовної і духовної підтримки наших воїнів. Архиєрей запросив кожного в певний спосіб постити: хто може ― лише на воді, кому складно, може пити воду з хлібом, або ж просто відмовитися від чогось і присвятити цей день молитві.

У своєму подячному виступі настоятель храму святих Ольги і Єлизавети отець Іван Галімурка звернувся найперше до Митрополита Ігоря, наголосивши на важливості його батьківської підтримки. Також подякував священникам, які розділили празничну Божественну Літургію, та всім вірним за їхню залученість у життя парафії.

Завершилася Архиєрейська Літургія спільним виконанням молитви «Боже великий, єдиний».