Вчора у Польщі, відбулася беатифікація сім'ї Ульмів. Вони загинули за те, що у своєму домі в Марковій на Підкарпатті переховували дві єврейські сім’ї. Гітлерівці довідалися про це через донос, і 24 березня 1944 року вбили переховуваних євреїв та сім’ю Ульмів, з усіма їхніми дітьми. Сьома дитина почала народжуватися внаслідок трагічних подій, фактично під час агонії матері. Хрещення цієї дитинки відбулося кров’ю.

Церква має вже Багато Святих і Блаженних. Чим особливі ці? Маю визнати, сама подія торкнулася мене з кількох причин. По-перше, Церква ще ніколи одним беатифікаційним актом не підносила до слави вівтарів цілої сім'ї - батьків Юзефа та Вікторію і їхніх сімох дітей. А по-друге, і це дуже знаково для сучасного світу - цим беатифікаційним актом блаженним буде проголошене також ненароджене дитя, котре на момент вбивства матері, було під її серцем. Тож цим актом Католицька Церква ще раз підтверджує, що людське життя починається у момент зачаття, а не лише після певного терміну вагітності.

Але є ще щось, до чого я часто повертаюся в думках – люди досягли святості звичайним буденним життям, дослівно - рутиною. Дім, діти, господарство – звичайні турботи звичайних людей. Нічого, що могло би вважатися чимось героїчним. Але якби поміж тою рутиною не було любові до Христа, то вони навряд чи відважилися піти на ризик і переховувати євреїв. Юзеф та Вікторія жили Заповідями, серед яких найпершою була заповідь любові. Вони дарували її своїм дітям, ділилися нею з людьми навколо і ця любов була причиною їхньої жертовності. Любов, якою є сам Христос. Люди, які не жили героїчним життям, віддали його дуже героїчно – за життя тих, кого намагалися врятувати.

Праведники народів світу сьогодні стали блаженними Католицької Церкви. У час, коли Україна переживає жорстоку війну, коли стільки людей жертвує своїм життям заради усіх нас, просімо заступництва блаженних Ульмів, щоби нашими вчинками керувала любов до Бога і ближніх.