Науково-практична міжконфесійна конференція під такою назвою відбулася 28 листопада у Києві. Організаторами виступили Відділ соціальних питань Патріаршої курії УГКЦ спільно з Центром душпастирства осіб з вадами слуху «Надія».

Праця Церкви із людьми з різною формою втрати слуху триває протягом століть і йдеться не лише про харитативну опіку чи навчання релігії, а й про загальну освіту і виховання. Попри це існують труднощі, з якими стикається глуха людина у Церкві, а також певне відчуження, яке існує між Церквою та культурою глухих. Тому нерідко можна почути про «про нерелігійний світогляд глухих». Підставою для таких тверджень є й те, що вплив Церкви та релігії на культуру та життя спільноти глухих протягом їх існування не достатньо досліджений і відомий. Особливий контекст України полягає ще й в тому, що протягом радянського періоду глухі під час їхнього життя перебували під довготривалою опікою держави, яка релігійні переконання всіляко висміювала та знищувала.

В основі доповіді доктора Ігора Кобеля лежав великою мірою дискурс Католицької Церкви на Заході та міжнародної спільноти глухих вірних. Сприйняття та переосмислення цього досвіду дозволить творити підходи та методи праці з глухими, відповідні до української ситуації, формулювати основні аспектів пасторальної праці з цією групою.

Коли заходить мова про душпастирство глухих, часто люди автоматично асоціюють цю роботу із спеціальним душпастирством для осіб з особливими потребами: пасторальною опікою глухих і для глухих тими, хто чує. Про зміну парадигми на культурологічно-богословську парадигму спілкування-взаємообміну дарами, яка розширює горизонти бачення і покращує душпастирську працю серед глухих, та без сумніву, навіть полегшує її, йшлося у доповіді п. Наталії Лазуркевич «Глухота, як locus theologicus».

В другій половині робочого дня конференції всі учасники змогли розповісти про ту роботу, яку вони зараз здійснюють в різних регіонах та конфесіях. Зокрема багатолітнім досвідом душпастирства спільноти глухих та слабочуючих поділились п.Катерина Дятлова, сурдоперекладач спільноти при київському Свято-Троїцькому Іонінському монастирі, та душпастирі Української Православної Церкви, які здійснюють своє служіння в Києві і Херсоні. Також відбулася презентація нового пасторального посібника «Глуха людина і Церква», який нещодавно був виданий в УГКЦ.

Така зустріч трьох груп: представників спільноти глухих, науковців-педагогів і душпастирів стала ще однією нагодою озвучення стереотипів, які перешкоджають активнішій участі глухих у житті Церкви. Учасники змогли обмінятись як сучасними науковими і богословськими ідеями так і практичним досвідом діяльності та окреслити нові виклики і завдання.

повідомив о.Андрій Нагірняк