24 січня відбулася пресконференція на тему: «Нічого святого: воєнні злочини російських окупантів проти релігійних громад та священнослужителів», яку ініціювали Центр громадянських свобод і Медіацентр Україна — Укрінформ. На події експерти надали докази релігійних переслідувань на окупованих територіях та порушення агресором Міжнародного гуманітарного права щодо культових споруд під час бойових дій.

Серед спікерів конференції були член експертної ради Центру громадянських свобод Вʼячеслав Ліхачов, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, релігієзнавець, керівник проєкту «Релігія в огні» та Майстерні академічного релігієзнавства Руслан Халіков.

Вячеслав Ліхачов, член експертної ради Центр громадянських свобод

Вʼячеслав Ліхачов пояснив, чому важливо говорити про злочини, які окупанти чинять проти священнослужителів і наших релігійних цінностей, і про що вони свідчать: «Утиски за релігійною ознакою були і є частиною сталої системи практик в Російській імперії, у Радянському союзі та в сучасній Росії зараз. Чому це важливо в контексті російсько-української війни? На міжнародній політичній арені РФ намагається створити імідж old style – традиційної імперії, яка дбає про консервативні цінності. У світі багато хто в консервативно-релігійних колах прислуховується до цієї пропаганди. Росія виглядає як альтернатива сучасному секулярному ліволіберальному західному світу, що є привабливим в очах консервативної частини міжнародної спільноти.

Це не є логічним, тому що злочини за релігійною ознакою, проти священнослужителів і культових споруд  яскраво можна побачити в останні майже два роки повномасштабної агресії. Але до цього ми це спостерігали майже десять років на раніше окупованих територіях, тому можна казати про системне та масове явище релігійних утисків РФ. Це важливо з точки зору Міжнародного гуманітарного права, тому що культові споруди, так само як навчальні та медичні заклади, мають захищений статус, тому системна практика їхнього руйнування є воєнним злочином. Це стосується сотень будівель, які були пошкоджені або зруйновані протягом бойових дій.

Росія намагається створити імідж захисниці канонічного традиційного православ’я, але далеко не тільки представники Свідків Єгови, певних протестантських громад або мусульманських спільнот зазнають утисків на окупованих територіях – також представники тих, кого сама Росія вважає традиційними конфесіями. Нещодавно офіційно Українська православна церква Московського патріархату зазнала найбільшої кількості зруйнованих, знищених культових споруд, церков і громад протягом бойових дій і на окупованих територіях».

Віктор Єленський, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті

Віктор Єленський додав до слів В’ячеслава: «Росія жодним чином не може бути захисницею традиційних цінностей, тому що вона є, що називається, чемпіоном по покинутих дітях, злочинах, зафіксованих на 100 тисяч населення, по суїцидах і алкоголізму. Там люди найменше жертвують на волонтерські, благодійні та справи милосердя. І там один з найнижчих показників релігійної поведінки, зокрема люди дуже рідко ходять до церкви. Нинішня РФ є іманентним ворогом свободи совісті. Вона є ворогом маніфестації свободної волі, свободної думки. А релігійні організації, особливо в Україні, це альтернативні центри та люди, які не можуть погодитися з тими псевдоцінностями, які насаджує РФ.

Одразу після початку війни в лютому 2014 року, там, куди прийшла Росія, одразу закінчилася релігійна свобода. Протестанти та Київський патріархат в Криму були шоковані тими законами, які існують у РФ. Ми навіть уявити не можемо, до якого ступеню там регулюється контроль за релігійним життям, піддаються гонінням всі, хто не належать до Московського патріархату і навіть ті, хто належать, але можуть собі дозволити змінити формулу молитви не за перемогу російської зброї, а за мир. Як тільки РФ прийшла в Крим, її жертвами стали 50-ки, євангелісти, баптисти, які цілими громадами полишали півострів».

Руслан Халіков, релігієзнавець, керівник проєкту «Релігія в огні» та Майстерні академічного релігієзнавства

«Презентую дані за останні два роки війни, які є в базі нашого проєкту “Релігія в огні” щодо руйнування релігійних споруд. Часто обстріли, які Росія наносить по Україні, є невибірковими, тобто б’ють всюди – це і неточність їхньої зброї, і готовність жертвувати будь-чим заради досягнення своїх цілей. Потрапляють під обстріли релігійні споруди так само часто, як лікарні, школи, житлові будинки тощо. Іноді ми можемо сказати, що релігійні споруди чітко були об’єктами обстрілу. Наприклад, коли храм тривалий час знаходиться на цій території, він є на картах. 

«Є випадки в Ірпені, Сєвєродонецьку, в деяких інших населених пунктах, де, люди засвідчили, була розвідка дроном. Росіяни побачили, що відбувається на території, і потім стався обстріл релігійної споруди. Або коли релігійна споруда знаходиться окремо від інших, там немає поруч будинку, потенційного блокпоста або казарми. Тому можемо казати, що це є свідомий обстріл конкретно релігійних об’єктів», – розповідає Руслан Халіков.

Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи

«Харківська правозахисна група з початку березня 2022 року веде базу даних ймовірно вчинених воєнних злочинів переважно відносно цивільних осіб. На сьогодні в ній близько 65 тисяч інцидентів. Для вивчення категорії постраждалих священнослужителів провели пошук в базі. Аналіз постраждалих у 73 інцидентах злочину дав наступні результати. У 23 випадках священнослужителі згадувалися побіжно, у зв’язку зі злочинами, які їх не стосувалися, решта 50 інцидентів є релевантними.

У 2 випадках священники були навмисно вбиті зі стрілецької зброї, у 5 випадках – вбиті внаслідок бомбардувань різними видами зброї (ствольна артилерія, ракетні удари тощо), у 8 випадках – поранені внаслідок таких атак. 20 священників викрадено, і подальша доля їх невідома. 45 священників викрадено і згодом звільнено. Усі вони після переїзду на підконтрольну уряду територію чи після деокупації розповіли, що були піддані катуванням.

Одного священника депортували – вигнали з рідного міста, подальша його доля невідома. В одному випадку священника і парафіян російські військові вигнали з церкви та забрали будівлю для своїх потреб. Ще в одному випадку росіяни спустошили церкву і прилеглі церковні будинки: винесли буквально все, навіть літургійні речі. Нарешті, ще в одному випадку росіяни розмістили біля церкви свою артилерію, а на прохання священника дозволити йому з родиною перейти мешкати в інший будинок відповіли відмовою.

Щодо атак на об’єкт “будинки культового призначення” – виявилося, що в базі даних задокументовано руйнування або псування 343 таких будинків», – пояснив Євген Захаров.