Двоє дослідників Ватиканської обсерваторії запропонували шлях для з’ясування шляхів для подальших досліджень фізичних законів, які дозволяють краще відкрити особливість теорії Великого вибуху.

Нещодавно двоє космологів з Ватиканської обсерваторії досягли прогресу в розробці нового математичного методу для розуміння теорії Великого вибуху. У комюніке Ватиканської обсерваторій зазначається, що двом їхнім працівникам вдалося окреслити опис рішення щодо особливостей функціонування деяких фізичних законів у перших митях виникнення Всесвіту.

Спроби опису початкового моменту Великого вибуху

    У своїй новій публікації «Про канонічну еквівалентність між системами відліку Йордана та Ейнштейна» працівники Ватиканської обсерваторії отці-єзуїти Ґабріеле Джонті та о. Маттео Ґалаверні аналізують Загальну теорію відносності Альберта Енштейна, яка описує структуру Всесвіту, якою ми знаємо сьогодні. Однак залишаються недоступними знання особливостей фізичних законів перших митей виникнення Всесвіту та закони гравітації в описі мікроскопічних масштабів.

    Багато дослідників запропонували теорії, які поєднують гравітацію з квантовою механікою. Ці альтернативні або модифіковані теорії гравітації припускають, що гравітація може поводитися інакше, ніж передбачено загальною теорією відносності, навіть стосовно великомасштабної структури Всесвіту. На ці теорії також посилаються у спробі пояснити загадкові «темну матерію» і «темну енергію», які, на думку астрономів і космологів, складають переважну більшість спостережуваного Всесвіту, але про які мало що відомо. Втім, наукова спільнота розділилася щодо цих теорій.

Новий напрямок руху

    В останній публікації, яка з’явилася на сторінках наукового часопису «European Physical Journal C» 12 березня цього року, отці Ґабріеле Джонті та Маттео Ґалаверні з Ватиканської обсерваторії описують рішення щодо перших митей виникнення Всесвіту, за допомогою математичного прийому, спостерігаючи проблему через дві різні математичні «системи відліку», відомі як «система розрахунків Йордана» та «система розрахунків Ейнштейна». «Перевірка того, – пишуть вони в статті, – чи фізичні спостережувані величини, обчислені окремо в системі відліку Ейнштейна і в системі відліку Йордана, відтворюють один і той же результат в обох системах відліку, повинна пролити світло на фізичну еквівалентність систем відліку Йордана і Ейнштейна». Вони нарешті виявляють, який зв'язок існує між альтернативними теоріями гравітації і конкретною теорією гравітації, яку називають «антиньютонівською» або «антигравітаційною».

    Фактично, ватиканські дослідники виявили, що, хоча розв’язки за системою Йордана не завжди відповідають схемі Ейнштейна, вони, тим не менш, математично перетворюються із системи Йордана в іншу систему, яка раніше не бралася до уваги. В цій останній існує межа, в якій гравітаційна сила рухається до нескінченності, в той час, як швидкість світла наближається до нуля (гравітація Керролла). Ця нова перспектива може спровокувати революцію в нашому розумінні первинного Всесвіту.

Захоплююче дослідження, щоб віднайти нові сліди Бога

    Двоє священиків-науковців описують свої дослідження як захоплюючу можливість намагатися зрозуміти фізичні закони найперших моментів Всесвіту. «Пошук нових фізичних законів і намагання повністю їх зрозуміти – це процес, який наповнює наш розум і серця зчудуванням і радістю», – кажуть вони. За їхніми словами, їхні дослідження є способом зробити свій внесок, разом з усією науковою спільнотою, у відповіді на деякі фундаментальні питання: Хто ми є? Яке наше походження? Більше того, для віруючої людини завжди є можливість інтерпретувати цей пошук як «відкриття нових слідів, нових знаків Божої краси та витонченості у створенні Всесвіту», незважаючи на наші вкрай обмежені знання.