У межах української програми для молоді  щоденно відбувалися катехизи, уділили Тайну Сповіді та Пресвятої Євхаристії, завершували Божественні Літургії. В пʼятницю Архиєрейське Богослуження очолив Апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії Богдан Дзюрах.

 Проповідуючи під час проповіді, владика Богдан поділився думками про вірш Святого Письма, який стосується вигнання Ісусом торговців із храму та притчі про висохлу смоковицю. Пропонуємо головні тези з проповіді єпископа:

— Перевернуті столи в храмі, вигнані торговці… Чи пізнаємо ми Ісуса — втілення милосердя? Так, це — той самий Ісус! Бо милосердя не є просто поблажливістю на все, що людина має свободу чи може зробити. І Боже милосердя не є потуранням злу. 

Бог, саме тому, що є милосердним, любить нас, турбується про нас, буває дуже рішучим, щоб нас застерегти, загородити, очистити і визволити.

Мій професор з догматики Яків Салій, під час мого навчання у Варшавській Богословській академії, коментуючи цей уривок Святого Письма, казав, що кожен із нас мав би запрошувати Ісуса до своєї душі, щоб він навів порядок, очистив нас. Він це робить, щоб навести порядок, визволити нас. Хоч іноді нас визволити, хоч іноді нам боляче, прикро, нас може спалювати сором. Та цей сором, якщо пережитий в світлі Божої любові і милосердя, то він визволяє, дає надію і остаточно робить нас святими. 

Ми сьогодні прибіжімо, як молодий Божий люд, до престолу благодаті Божої, щоб здобути її для себе і свого народу. 

Вчора, коли я йшов на катехизу до німецькомовної молоді, на сходах зустрів нідерландське подружжя. Довідавшись, що я — з України, вони почали висловлювати солідарність і своє бачення розвʼязки тієї трагедії війни, яку переживаємо. Той чоловік сказав, що розвʼязка буде Божою. Вона походитиме і спиратиметься на Євхаристію і на Богородицю. Євхаристія є спомином безкровної жертви Сина Божого, який так полюбив нас, так полюбив світ, що самого себе віддав, щоб ми могли жити. Бо Бог долає зло не через вбивство, покарання слабких людей, а визволяє нас від зла, через своє незмінне милосердя. І Він кличе грішників до покаяння, до навернення. 

Саме Христос, розпʼятий на Голгофі, є джерелом надії для найбільших грішників і злочинців, за яких треба молитися і на спасіння яких треба сподіватися. 

Ми черпаємо Боже милосердя також для того, щоб лікувати наші рани. Його рани — наше зцілення і спасіння. Його рани — джерело нашої сили і запорука нашої перемоги. Перш за все перемоги над внутрішнім ворогом у нас самих. 

В Євхаристії, яка є спомином Його жертви, ми черпаємо зцілення, благодать для наших зразкових сердець. Так, як ми молимося словами пісні: 

«О, світла правдо вічного життя,

О, незбагнена мудросте любові,

Прийди у наші зболені серця,

В святому Тілі, в найсвятішій Крові!

Припадаю до Тебе, мій Христе,

Щоб позбутись пекельних оков,

Чиста Крове і Тіло причисте,

В моїм серці замешкайте знов!»

Богородиця, яка вірно стояла під хрестом свого Сина, сьогодні  вірно стоїть під хрестом нашої національної долі. Вона молиться за нас і разом із нами, так, як молилася за свого Сина і разом із Ним, коли Він просив свого Отця: «Прости їм, бо не знають, що роблять». 

Молитися за своїх розпинателів — це сила, більша від самої смерті. Вона сьогодні тут у журбі, страждає і молиться за нас і, як Вона сказала, «вкінці моє непорочне серце буде тріумфувати». Ми є Її дітьми і носимо частину Її серця в нас самих. 

Черпаймо сьогодні щедро з джерел Божого милосердя. Просімо ласки  бути знаком Божого милосердя, його знаряддям. 

Молімося молитвою святої Фаустини Ковальської, яка удостоїлася великого обʼявлення Божого милосердя:

«…Господи, допоможи мені, щоб мої очі були милосердні, щоб я ніколи не підозрювала й не осуджувала за зовнішніми ознаками, але бачила те, що найкраще в душах ближніх і приходила до них із допомогою. 

Господи, допоможи мені, щоб мій слух був милосердний, щоб я схилялася над потребами ближніх, щоб мої вуха не були байдужі до болю й стогонів ближніх. Господи, допоможи мені, щоб мій язик був милосердний, щоб я ніколи не говорила погано про ближніх, а для кожного мала слово розради й пробачення. 

Господи, допоможи мені, щоб мої руки були милосердні й повні добрих учинків, щоб я вміла чинити добро ближньому, а на себе брати важчу, наймозольнішу працю. 

Господи, допоможи мені, щоб мої ноги були милосердні, щоб я завжди поспішала на допомогу ближнім, забуваючи про власну втому. Нехай мій відпочинок буде в служінні ближньому. 

Господи, допоможи мені, щоб моє серце було милосердне, щоб я страждала разом із ближніми, щоб ніколи нікому не відмовила в сердечному теплі й щиро розмовляла з тими, хто зловживатиме моєю добротою. 

Я зачинюся в Наймилосерднішому Серці Ісуса і мовчатиму про власні страждання. 

О Господи мій, нехай Твоє Милосердя відпочиває в мені. Ти наказав мені вправлятися в трьох ступенях милосердя: перший — милосердний учинок, хоч би який він був; другий— милосердне слово, як не в змозі вчинком, то словом; третій — молитва. 

Як не матиму змоги виявити милосердя ані вчинком, ані словом, то завжди зможу помолитися. Молитву я занесу навіть туди, куди не маю сили дійти фізично. Мій Ісусе, переміни мене в себе, бо Ти можеш усе».

Підготувала Наталія ПАВЛИШИН