Ми може часом поставити собі запитання: для чого молитись молитвами, які уклали інші люди? Хіба не мої особисті слова можуть найкраще виразити те, що в мене є в розумі і на серці? Не завжди можуть, бо ми не здатні лише емоційно виразити те, що переживаємо.

Якщо хочемо стати добрим музикантом — слухаємо найкращі твори світових авторів, шукаємо найкращих учителів-музикантів. Так само вчимось молитви у наставників духовного життя, які досягнули того, чого ми прагнемо.

Вчимося у тих, які дають нам приклад, що означає бути живими і дієвими членами Церкви як Тіла Христового. Саме в них треба вчитись, як правильно молитись, щоб ставати дійсно християнами. Це знову ж таки акт відречення самого себе, вміння бути відкритим на чийсь більший досвід. Цей чийсь досвід стосунків із Богом буде нас самих формувати, надихати і скеровувати.