- Суб, 14/10/2023 - 18:56
В попередніх випусках ми в історичній ретроспективі дослідили те, що передувало ІІ Ватиканському Собору. Протягом декількох передач ми зосередилися на короткому вивченні історії проведення Соборів впродовж двох тисячоліть християнства, а також розглянули суспільні та політичні зміни у світі напередодні скликання саме ІІ Ватиканського Собору, а також розповіли про час та обставини в яких перебувала католицька Церква та які надихнули Папу Івана ХХІІІ до такого сміливого і, водночас, несподіваного рішення про скликання вселенського Собору. Цією передачею ми відкриваємо нову сторінку в наших дослідженнях, безпосередньо переходячи до розгляду засідань, соборових сесій та розвитку подій як у житті католицької Церкви зокрема, так і загалом у світі, якому Христова Церква покликана нести Добру Новину Ісуса Христа.
Отож, розуміючи яким важливим є цей Собор та усвідомлюючи його наслідки для майбутнього Церкви та світу, Папа Іван ХХІІІ вирішив здійснити паломництво до двох відомих італійських санктуаріїв, що знаходяться в містах Лорето та Ассізі. Таке одноденне паломництво відбулося за тиждень до відкриття ІІ Ватиканського Собору, у день літургійної пам’яті святого Франциска Ассізького, 4 жовтня 1962 року. Метою цього паломництва було випросити допомоги у Богородиці та святого Франциска для доброго проведення Собору, офіційний початок якого було заплановано на 11 жовтня.
Ось якими словами висловився папа під час промови в Богородичному санктуарії в місті Лорето: «Напередодні ІІ Ватиканського Собору, покірний наступник апостола Петра приєднався до багатьох паломників, які бували тут раніше. Таке апостольське паломництво до цього старовинного та шанованого санктуарію хоче стати печаттю тих прохань, що у всіх храмах світу, як Сходу так і Заходу, підносяться до Бога в наміренні за щасливе звершення цієї великої вселенської зустрічі. Таке паломництво хоче стати символом мандрівки Церкви в напрямку завоювання духовної влади, здобутої в ім’я Христове, Який є світлом для світу; влади, що є служінням та братерською любов’ю, подихом миру, впорядкованим та універсальним прогресом».
Про таке паломництво було оголошено в офіційному виданні Апостольської Столиці L’Osservatore Romano від 3 жовтня 1962 року. Варто зазначити, що подорож папи залізницею була на той час великою несподіванкою та неабиякою новиною. Від 1857 року римські папи не звершували поїздок поза межі міста Рим.
Папа Іван ХХІІІ вирушив із залізничної станції на території Ватикану о 6:30 ранку і першою зупинкою була римська станція Трастевере, де до участі в такому паломництві приєднався Голова ради міністрів Італії Амінторе Фанфані з декількома своїми помічниками. В містечку Лорето, серед великої кількості людей, папу також зустрічав Антоніо Сеньї, президент Італійської Республіки. А в містечку Ассізі зустрічав Альдо Моро, голова Християнсько-демократичної партії Італії.
На залізничних станціях, через які пролягав маршрут потяга, в якому їхав Папа Іван ХХІІІ, збиралися великі групи людей, які хотіли його побачити та отримати його благословення і для яких він мав слова підтримки та розради й запрошував довіряти Божій допомозі. Як твердять очевидці цієї поїздки, папа впродовж усього часу подорожі стояв біля вікна свого вагону, щоб мати можливість привітати вірних.
У Лорето папа під час своєї промови торкнувся трьох тем: про воплочення Слова, про сім’ю та про гідність праці. Опісля, уділивши апостольське благословення, попросив заступництва Марії, щоб вона була покровителькою задля доброго проведення та завершення Собору. Зокрема він промовив такі слова:
“О Маріє, Мати Ісуса і Мати наша! Ми прийшли сюди сьогодні, щоб взивати до Тебе, як до першої зорі Собору, що наближається; подай нам світло, яке б було сприятливим для великої зустрічі, на яку очікує увесь світ. Ми відкрили перед Тобою, о Маріє, нашу душу! Ту душу, що не зазнала змін протягом років після першої зустрічі на початку століття. Те саме зворушене серце, той самий прохальний погляд, та сама молитва. Впродовж майже шестидесяти років мого священства, кожен мій крок був позначений твоєю присутністю і нічого іншого у твого Сина я ніколи не просив, як тільки ласки святого священства. Також і проголошення Собору я здійснив будучи послушним, як мені направду здається, волі Господа. Сьогодні, ще один раз та в імені усього єпископату, звертаюся до тебе, о Маріє, та випрошую для нас, єпископа Риму та усіх єпископів світу, отримати ту ласку, щоб увійти до соборової зали базиліки святого Петра, як входили апостоли та перші учні Ісуса до світлиці Тайної Вечері: маючи єдине серце, що б’ється в любові до Христа та людських душ, і маючи єдине бажання жити та трудитися для спасіння кожного зокрема та усіх народів загалом. Саме так, завдяки Твоєму материнському заступництву, у майбутніх роках та століттях, буде можливо сказати, що Божа ласка зійшла, супроводжувала та увінчала двадцятий вселенський Собор, що прищепив усім дітям Святої Церкви новий запал, сповнення великодушності, стійкості в настановах.”
В післяобідній час Папа Іван ХХІІІ переїхав до міста Ассізі, куди прибув о 17:30, де на зустріч із ним також зібралася чисельна кількість вірних. В Ассізі він помолився перед мощами святого Франциска. А тоді, після короткої промови, вирушив в дорогу до Риму, куди прибув о 22:15. Після завершення паломництва та перебуваючи в спокої в апостольському палаці у Ватикані, папа так записав у своєму щоденнику: «це є та дата у моєму житті, яку слід записати золотими літерами».
Після цієї паломницької поїздки Папа Іван ХХІІІ зосередився над підготовкою тексту, що його мав зачитати в день урочистого відкриття ІІ Ватиканського Собору і про який ми поговоримо наступного разу.
____________________________
Джерело: Elio Guerriero. Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa. Shalom editrice, 2022. с. 17.
Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 75-76.
о. Андрій Твердохліб
о. Андрій Твердохліб
