Церква має завдання самоутвердитися у світі. Натомість держава зобов’язана чувати над тим, щоби свобода сумління була гарантована кожній особі. Церква, як інституція, яка перед державою представляє «повноту охрещених християн», доручених її опіці, має завдання захищати і підтримувати своїх вірних. А держава повинна наглядати над функціонуванням всіх соціальних і економічних механізмів, прислухаючись до потреб кожного та запевняючи йому право вільного висловлювання своїх думок і побажань.

Це сказав владика Вірджил (Берчеа), Єпарх Орадеа-Маре (Румунія), у своїй доповіді «Взаємовідносини між Східними Католицькими Церквами та державою і суспільством» 24 жовтня 2014 року під час другого робочого засідання Зустрічі східних католицьких єпископів Європи, що відбувається цими днями у Львові.

За його словами, сьогодні, навіть якщо Церква і держава мають відмінні підходи в різних державах Старого світу, доводиться засвідчити існування прадавнього незаперечного зв’язку співжиття між цими інституціями, який постає на основі суспільної сутності їх обох, позаяк вони складаються з людей, чоловіків і жінок різного віку, національностей, мов та релігій. «Християни в державі є активними членами як Церкви, так і суспільної спільноти. Уникаючи об’єднання дочасної влади із владою Церкви, обидві покликані до співпраці для загального добра», - вважає єпископ.

Владика Вірджил (Берчеа) зробив висновок: навіть якщо компетенції цих структур є різними, обидві вони покликані до того, щоб чувати, кожна на свій лад, над здійсненням Божого плану, який полягає у вдосконаленні всього сотвореного та об’єднанні всієї спасенної загальнолюдської спільноти в Божому Царстві.