-
Вівторок, Жовтень 22, 2019 - 14:48
Не є таємницею, що немає того, хто би був цілковито задоволений Церквою (якщо бути більш точним то й взагалі немає такого хто був би всім задоволений), а що стосується Церкви то вона від самих своїх перших часів, була знаком протиріччя. А в нинішню пору, знайти до неї зачіпку простіше простого. Але все таки чого бракує Церкві?
-
Неділя, Лютий 10, 2019 - 23:49
Напевно, чомусь гадаю, що саме так мало б бути, що більшість з тих хто знайомий з біблійною історією виходу народу Ізраїлю з Єгипту, задумувався над неймовірною впертістю фараона яка, незважаючи на всі десять кар, що намагалися його протверезити, довела його до погибелі. Земля наповнювалася мухами, жабами, вода перетворювалася в кров, померли діти, а він замість схилити голову перед незрозумілістю Божого Провидіння й намагатись прийняти Його задум, переповнений гординею йшов до кінця, поки не згинув сам і не згубив своє військо у водах Червоного моря.
-
Субота, Січень 19, 2019 - 19:23
Насправді воно виглядає досить невинно ба й навіть позитивніше бо більш просте та зрозуміле. Замінили незрозумілу назву Богоявлення чи Хрещення Господнього на Водохреща і Йордан і всі знають про що йдеться і що треба робити - йти до церкви чи до річки за свяченою водою, напитися, обмитися, а то й скупатися, хіба в цьому є щось погане? Немає, але разом з тим немає і так багато доброго.
-
Субота, Жовтень 6, 2018 - 14:45
Став вовк християнином, ходить і говорить всім:
— Простіть, благословіть.
Йде повз нього заєць, він йому:
— Привіт, заєць.
— Привіт, вовк.
— Ти, прости мене заєць, я тебе раніше кривдив, не правий був.
— Бог тебе простить, вовче.
Йде далі, назустріч йому гусак, вовк каже:
— Ти мене прости, гусак, я інколи не правий був, близьких твоїх кривдив.
Гусак йому:
— Ш-ш-ш.
Вовк йому каже:
— Гусак, ну ти не гнівайся, я все-таки каюся, прости мене, я тепер інший став.
А гусак знову:
— Ш-ш-ш.
-
П'ятниця, Червень 15, 2018 - 16:10
“А орати як зорем,
То вже чиє краще?
То не наше, а чуже,
То чуже, не наше.”
Чомусь саме ці примовки, талановитого, але водночас і дещо цинічного Степана Руданського, в останніх кілька років спливають в пам’яті, в часі наближення свят Пресвятої Євхаристії і Христового Серця та перед останньою неділею жовтня, перед празником Царя Христа.
-
П'ятниця, Березень 9, 2018 - 17:43
Вона згасала. Навіть не догорала, а мов свічка скапувала з кожним днем.
-
Субота, Лютий 24, 2018 - 16:30
- Тату! Тату! Голос доньки, настирливо пробирався крізь старечу дрімоту, будив, кликав і ніяк не міг проникнути у свідомість.
- Тату?!
- Шо Ганю?
- Може я все таки піду по ксьондза?
-
П'ятниця, Вересень 8, 2017 - 10:41
Цілком ймовірно, що не один із вас скаже, що може бути спільного в християнського сайту і теми “польських блях.” Але насправді спільного багато більше ніж може видаватися на перший погляд.
-
Четвер, Серпень 3, 2017 - 19:59
Влада. Навіть ті, хто ніколи не тримав у своїх руках Святого Письма і не читав послання апостола Павла до Римлян, в 2014-2015 роках неодноразово чули цитату з його твердження, що всяка влада від Бога. Яких тільки спекуляцій на цю тему не було в той час. В часі Майдану та й опісля, священики московської Церкви, а особливо чисельно протестантські проповідники в Росії та й окремі їхні співбрати, вихідці з цієї ж країни на Заході, аж плювалися цими словами та ще й іншими цитатами з Біблії, прагнучи довести Божественну легітимність президентської посади Януковича.
-
Вівторок, Лютий 14, 2017 - 15:44
Коли читаємо Євангеліє, зауважуємо, що Ісус, навчаючи, говорив про речі з якими його слухачі стикалися кожного дня. Але те, що було звичним, буденним для мешканців тогочасної Палестини, для жителів постмодерного урбаністичного суспільства, інколи, є китайською грамотою. Нижче поданий текст, така собі жартівлива спроба перекладу однієї з найвідоміших притч Христових на сучасну мову.
-
Понеділок, Грудень 26, 2016 - 23:33
Один, уже далеко не молодий чоловік, вирішив воцерковитися. Як і годилося в його становищі та віці, підійшов до цього питання з усією відповідальністю. Придбав Святе Письмо, деяку релігійну літературу, щось читав, над чимось ще якийсь час розмірковував, а потім твердо і рішуче і як вважав, теоретично підкований, пішов до храму.
о.Василь Ткачук, УГКЦ
