Дванадцять місяців, від 13 березня 2023 року до сьогодні, пронизані понад 130 закликами, присвяченими "стражденній" Україні та понад 60 закликами до припинення вогню на Близькому Сході, що супроводжувалися закликами до глав держав до «креативних зусиль» задля «справедливого і тривалого миру», продиктованими болем від того, що людство переживає «темну годину».

«Мені боляче бачити загиблих, юнаків, які не повертаються. Це важко...», – рівно рік тому, в день відзначення десятиріччя свого понтифікату, Папа Франциск ділився своїм сокровенним смутком у своєму першому подкасті для ватиканських медіа. Його думки були, зокрема, поруч молодими хлопцями, які загинули на терені агресивної війни проти України, яку він завжди згадує як «мученицьку», «стражденну», а іноді й як «замучену». Це не заїжджений епітет, як нарікають деякі зневажливі критики, а постійне нагадування про муки, яких український народ зазнає від 24 лютого 2022 року.

Біль, яким Папа Франциск ділиться з широкою громадськістю, не зменшився протягом цих дванадцяти місяців його одинадцятого року понтифікату, а навпаки, загострився перед обличчям перспективи розширення конфлікту в Східній Європі, а ще більше – після жовтня, коли у Святій Землі вибухнуло жахіття після терористичної атаки ХАМАСу та ізраїльської військової відповіді, спричинивши протягом п’яти місяців приблизно 31 тисячу смертей.

Перед обличчям цього болю 87-річний Папа Франциск молиться в тиші своєї кімнати, де зберігає ікони, хрести та інші предмети, що представляють поранені території, з яких вони походять. Він озвучує цей біль під час кожного публічного виступу. Понад 130 закликів від 13 березня 2023 року виголосив Хорхе Маріо Берґольйо щодо України, понад 60 – щодо Святої Землі. Не було жодної молитви «Ангел Господній», «Царице Неба» чи загальної аудієнції, в якій Папа не згадав би про війну, не підтвердив би свою близькість з постраждалими народами, не закликав би до миру та переговорів як прояву мудрості, що завадить переважанню корисливих інтересів, захистить законні прагнення кожного та покладе край «божевіллю» війни.

Часом це були розлогі заклики, також і тоді, коли голос через застуду чи грип, що кілька разів повторювалися протягом останніх місяців, не дозволяв цього зробити, а часто – короткі згадки, нагадування, щоб не піддатися звиканню чи цинізмові, коли трагедія ракетного обстрілу шкіл і житлових будинків вже зводиться до «поточних новин». Надія на справедливий і тривалий мир була і залишається єдиним тлом слів Папи протягом одинадцятого року його понтифікату, яке варто простежити, особливо в час різних тлумачень та інструменталізації його думки.