Темі розпізнання Папа Франциск присвятив свої роздуми, якими поділився з персоналом Трибуналу Римської Роти, виокремивши в цьому контексті важливість молитви в житті судді, адже справжнє розпізнання неможливе без допомоги Святого Духа.

«Тлумачення церковного закону слід чинити в світлі істини про нерозривне подружжя, тієї істини, яку Церква оберігає як правду, поширюючи її в своїй проповіді та місії», – наголосив Папа Франциск, приймаючи в четвер, 25 січня 2024 р., очільників, суддів, адвокатів та працівників Римської Роти, що є одним із трьох найвищих трибуналів Апостольської Столиці, компетентним у подружній матерії. Зустріч відбулася з нагоди початку нового Судового Року. Святіший Отець поділився деякими думками про розпізнання, зупинившись саме на особливому розпізнанні, що стосується існування причин для оголошення про недійсність подружжя.

Метою реформи є спрощення, а не ігнорування істини

Чи йдеться про колегіальне рішення, чи про рішення судді з допомогою помічників, чи про рішення єпископа у випадку короткого процесу, тема розпізнання, як підкреслив Святіший Отець, займає центральне місце, особливо в контексті реформування процесів та в контексті душпастирства, натхненого милосердям в ставленні до осіб, які перебувають у проблемних ситуаціях. «З іншого боку, скасування вимоги подвійного однозгідного вироку в справах про недійсність шлюбу, запровадження скороченого процесу перед дієцезіальним єпископом, зусилля, спрямовані на впорядкування роботи судів та їхню доступність, не слід тлумачити неправильно, як також не слід применшувати необхідність служіння вірним, яке допомагає їм зрозуміти правду про їхній шлюб», – сказав він, нагадуючи, що метою реформи не є сприяти недійсності подружжя, а пришвидшенню процесів, які й далі розглядаються у судовому, а не адміністративному порядку, «щоб захистити найвищою мірою правду про священний вузол».

Милосердя і справедливість

Як підкреслив Папа, наголошування на милосерді в сімейному душпастирстві, зокрема, в Апостольському напоумленні «Amoris laetitia», не «применшує наших зусиль в пошуках справедливості в тому, що стосується справ про недійсність подружжя», навпаки, в саме «в світлі милосердя» важливим є «судове розпізнання». «Воно має незамінну душпастирську цінність і гармонійно вписується в цілісну душпастирську опіку над сім’ями», – сказав він, навівши слова святого Томи Аквінського: «Милосердя не усуває справедливість, воно є сповненням справедливості».

Під проводом Святого Духа

Святіший Отець визнає, що «завдання судити не є легким». Досягнення моральної впевненості щодо недійсності, додаючи презумпцію дійсності, «включає доведення до кінця розпізнання, до якого спрямований увесь процес, особливо, розслідування». І це є «великою відповідальністю». «До цього завдання треба підходити з відвагою і ясністю, але, перш за все, дуже важливо покладатися на світло і силу Святого Духа. Дорогі судді, без молитви не можна бути суддею. Якщо хтось не молиться, будь ласка, подайте у відставку – так буде краще», – мовив Папа, додаючи, що рішення, які спрямовані на добро окремих осіб і всієї церковної спільноти «приймаються навколішки».

Запобігти фальшивому співчуттю

Далі Наступник святого Петра також вказав на те, що об’єктивність у розпізнанні вимагає свободи від будь-яких упереджень, як на користь, так і проти недійсності. «Це передбачає звільнитися як від ригоризму тих, хто жадає абсолютної визначеності, так і від підходу, натхненного хибним переконанням, що найкращою відповіддю завжди є визнання недійсності, що святий Іван Павло ІІ називав "ризиком неправильного розуміння співчуття"», – пояснив він, додаючи, що розпізнання суддя вимагає великих чеснот розсудливості та справедливості, які повинні надихатися милосердною любов’ю. Врешті, Папа звернув увагу на те, що розпізнання щодо недійсності подружжя знаходить підтримку та гарантії «у своїй синодальній сутності», адже йдеться про «спільне шукання істини», чи у випадку колегіального органу, яким є трибунал, так і тоді, коли єпископ або суддя приймає рішення, консультуючись із помічниками.