Возлюблені у Христі Брати і Сестри!

З твердженням, що краще, аби життя було впорядкованим, погодиться кожен. Ніхто також не заперечуватиме, коли почує про необхідність постійного упорядковування свого життя. Ще більше знавців проблем і способів їх вирішення з’являється тоді, коли порушуються питання суспільства, держави чи Церкви. Виникає однак певна закономірність. Покращення добробуту в країні і суспільного ладу ми звикли очікувати й вимагати вже негайно, а запровадження змін на краще у своєму власному житті відкладаємо на «кращі часи».

Святий Отець Франциск, відкриваючи Надзвичайний Ювілейний Рік Милосердя, у папській Буллі Misericordiae vultus (Лик милосердя) наголосив за словами зі Святого Писання, що цей «рік Господнього помилування» ось настав. Саме цей час – найсприятливіший для зміни свого життя. Саме тепер найкраще для кожного дозволити Богові торкнутися його серця. Нехай це буде відповіддю на питання: «коли треба навертатися до Господа». Вже зараз!

До кого ж можемо звернутися і де шукати? Чи є якийсь знавець, вчення, метода або чудодійна мікстура, яка би наше життя впорядкувала? Відповідь, яку дає нам Святе Писання, перевершує всі наші очікування, адже це більше за все те, чого людина може досягнути власними силами. Це – сам Ісус Христос, Син Божий, народжений з Діви, якого Бог послав у світ, щоб стражданнями та смертю на хресті світ врятувати, і перед Іменем якого зігнеться кожне коліно небесних, земних і підземних істот (пор. Флп 2, 10). І немає іншого Імені, даного людям, в якому було би наше спасіння (пор. Діян 4, 12).

Саме тому по всьому світі двері кафедральних та інших обраних храмів відчинилися як Святі Двері, відкриваючи дорогу до скарбів Божої Милосердної Любові – таїнства Покаяння і Євхаристії. «Церква своєю мовою та жестами, – пише Папа Франциск, – повинна так передавати милосердя, щоб знаходити шлях до глибини людських сердець і провокувати їх, аби віднайшли зворотній шлях до Отця». 

Вірних, які отримали від Бога дар Його милосердя й прощення, Святійший Отець закликає бути свідками Божого милосердя для своїх братів і ближніх, у своїх середовищах та всюди, де цього вимагатиме життя. «В наших парафіях, в наших спільнотах і товариствах, в рухах і всюди, де є християни, там кожен має знайти оазис милосердя.»

Особливо тепер, коли світ поринає у темряву ненависті, коли неспокій і страх заволодіває серцями багатьох людей навіть у країнах, де – здавалося – панують мир і процвітання, треба проголошувати порятунок у Божому милосерді, оскільки Бог у людській історії завжди буде Тим, хто постійно поруч, хто неустанно присутній, святий і милосердний. 

Папа Франциск бажає, щоб під час Ювілейного Року вірні наново осмислили вчинки милосердя щодо тіла й щодо душі: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого одягнути, подорожнього в дім прийняти, ув’язненого розрадити, хворого навістити, померлого поховати – а також: добре радити тому, хто сумнівається; повчати того, хто не вміє; упоминати того, хто грішить; потішати того, кому гірко на серці; терпеливо зносити кривди; щиро прощати образи; молитися за живих і померлих. Понтифік закликає занести слово і жест розради бідним, звістити свободу поневоленим новими формами рабства в сучасному суспільстві, повернути гідність тим, котрих її позбавлено.

З іще більшою завзятістю Святійший Отець скеровує заохочення до тих, хто перебуває здалека від Божої благодаті з огляду на стиль свого життя: «Не потрапляйте у цю страхітливу пастку мислення, що наше життя залежить від грошей, і що в порівнянні з ними все позбавлене цінності та гідності. Це лише ілюзія. Після смерті не заберемо грошей із собою. Гроші не дадуть нам правдивої радості. Насилля, до якого вдавалися, щоби здобути окроплені кров’ю гроші, не роблять людину ані сильнішою, ані безсмертною. До всіх раніше чи пізніше прийде Божий суд, якого ніхто не зможе уникнути.» Як бачимо, Божа справедливість не суперечить Божому милосердю. Це – два аспекти однієї дійсності. Справедливість каже віддати кожному те, що йому належить, і вона лежить в основі здорового суспільства, а милосердя – це порятунок для заблукалої людини, оскільки всі ми згрішили і позбавлені Божої слави (пор. Рим 3, 23). Бог схиляється не над нашими переступами, а – проникнутий воланням про допомогу – простягає своє рамено для порятунку грішника, який кається.

Гріх ніколи не буває особистою справою грішника. Нищівна дія гріха проявляється в усіх сферах життя людини, чи то в особистій, чи суспільній, чи професійній. Стаючи свідком гучних корупційних скандалів, що перекотилися світом, Папа звертається також до тих, хто сприяє поширенню корупції або ж є її співучасником: «Ця гнійна рана суспільства є тяжким гріхом, який волає до неба, оскільки свій руйнівний удар спрямовує в самі фундаменти особистого і суспільного життя. Корупція не дозволяє з надією дивитися в майбутнє, оскільки у своїй хтивості та жорстокості знищує устремління слабких і доводить до краху найбідніших.» «Корупція – це наполегливе перебування в гріху, який намагається замінити Бога ілюзією грошей, як форми влади. Це – справа темряви, підтримувана підозрілістю та інтригами.»

Час навернення ось настав. Рік Господньої милості спонукає нас не зволікати з іспитом совісті і вповні скористатися дарами Божого милосердя.

Нехай Святе Господнє Різдво очистить нас від усього зайвого, що заслоняє нам Його милосердний лик, що стоїть на перешкоді примиренню з нашим Небесним Отцем, якого не бачать наші очі, і з нашим батьком чи матір’ю, братом чи сестрою, чи з ближніми, яких наші очі до цього часу, можливо, не хотіли бачити.

Нехай Ісус, Єдинородний Син Всемогутнього і вияв Його милосердя до нас, торкнеться глибин нашого серця і допоможе впорядкувати його для життя любов’ю, милосердям і миром.

Нехай зустріти і провести Свята Господнього Різдва, як подобає християнам, вам допоможе Пресвята Богородиця, і нехай у новому році благословить вас Всемогутній Бог Отець, X і Син, X і Святий X Дух.

Єпископ Віталій Скомаровський,
Ординарій Луцький

Луцьк, дня 24 грудня, у Вігілію Господнього Різдва Року Божого 2015