Проповідь Блаженнішого Святослава у Світлий понеділок
  • Чтв, 09/05/2013 - 21:41

Преосвященні владики, всечесні, всесвітліші, преподобні отці, преподобні сестри, дорогі в Христі брати і сестри! Христос воскрес!

 

«Оце Я з вами по всі дні і аж до кінця віку!»

Такими словами воскреслого Христа закінчується Євангеліє від Матея, перше Євангеліє, перша Книга серед усіх Книг Нового Завіту. Оця присутність живого, воскреслого Христа, який перейшов через розп’яття, смерть, але воскрес у третій день, і є основною причиною пасхальної радості. Учні тішилися, бо знову їхній Учитель був разом з ними. Протягом тих сорока днів після Пасхи воскреслий Христос щораз то повніше об’являв себе присутнім серед своїх учнів, показуючи їм знаки від цвяхів на Його руках і ногах, показуючи проколений бік. Одним словом, запевняючи, що Він є, Він сущий, Він той Бог Ізраїля у Другій Особі Тройці воплотившись, їх більше не залишить. На Тайній Вечері Він так і сказав їм: «Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас». Оця присутність живого, воскреслого Спасителя є основою сили, незламності, невмирущості Христової Церкви.

«Світися, світися новий Єрусалиме, слава бо Господня на тобі возсіяла. Радій нині і веселися, Сіоне», — так співає сьогодні Христова Церква. Ми тішимося, що наш Спаситель є сьогодні тут з нами, спадкоємцями тої радості тут, у тому святому храмі.

 

«Оце Я з вами по всі дні і аж до кінця віку!»

Сьогодні, у другий день Великодніх свят, у Світлий понеділок, ми урочисто святкуємо храмовий празник оцього Патріаршого собору, храмовий празник, який означає особливу присутність воскреслого Христа на цьому святому місці. Цей собор цього року готується до освячення. Якраз цього року ми будемо святкувати 1025-ліття Хрещення Русі-України, будемо воспоминати присутність воскреслого Христа тут, у новому Єрусалимі, у стольному граді Києві, на якому возсіяла Господня слава, світло нашого переможного Спасителя. Як завжди в тих днях, коли ми святкуємо свято нашого собору, я вас запрошую вкотре роздумати над словом Блаженнішого Любомира, який його виголосив тоді, коли лише проголошувався і розпочинався будуватися цей Патріарший собор. Це слово відоме у нашому народі під назвою "Один Божий люд у краї на Київських горах». І у своєму слові тоді Блаженніший Любомир говорив про якусь глибоку пам'ять Київської Церкви, тої Церкви, яка народилася у водах Дніпра 1025 років тому, — тої Церкви, спадкоємцями якої є ми разом з вами. А в чому полягає пам'ять тої Київської Церкви?

 

Найперше та пам'ять ґрунтується на пасхальній радості, бо коли ми спогадуємо присутність між нами воскреслого Спасителя, ми не лише вертаємося думками в історію. Ні! Ми відкриваємо сьогодення. «Воспоминання» у Божественній Літургії означає здатність наново побачити живого і присутнього сьогодні між нами воскреслого Христа. Це є пам'ять Церкви, та пам'ять, яка зберігається з покоління в покоління, з одного роду в інший, від одного Наслідника апостолів до іншого.

 

Але Блаженніший Любомир нам пригадує, що є ще якась одна важлива складова цієї пам’яті саме Київської Церкви. Ця Церква пам’ятає неподілене християнство. Тоді, коли рівноапостольний і благовірний князь Володимир засвітив світло віри для свого народу тут, у Києві, Христова Церква не була поділеною на Східну і Західну, католицьку і православну — вона була єдиною по всій Вселеній. І на відміну від інших Церков, які повстали пізніше, після розділу, Київська Церква зберегла цю пам'ять єдиної і нерозділеної Церкви, хоча після певних складних історичних моментів і ця Церква розділилася. Сьогодні, колись єдина, Київська Церква живе у чотирьох конфесіях, які між собою часом не можуть знайти порозуміння, але в кожній з тих Церков, спадкоємиць Володимирового хрещення, живе одна і та сама церковна пам'ять. Це була пам'ять про те, що є єдиний воскреслий Христос. Як навчає апостол Павло: «Є один Господь, одна віра і одне хрещення». І саме ця глибока церковна пам'ять, яку воспоминаємо кожного разу, коли святкуємо Пасху, сьогодні з серця кожної доньки-спадкоємниці цієї Київської Церкви кличе до єдності так, як єдиними є всі християни цілого світу, святкуючи присутність серед них воскреслого Христа.

 

Тому повстання і будівництво цього собору Воскресіння Господнього у Києві є нічим іншим, як лише великим видимим знаком до єдності, до якої кличе нас ця пам'ять про присутність між нами воскреслого Христа, пам'ять про колись єдину Київську Церкву на цьому святому місці. Тому сьогодні, коли ми святкуємо храмовий празник нашого Собору, ми не можемо не молитися про ту єдність. Коли ми сьогодні воспоминаємо і відкриваємо між нами присутність воскреслого Христа, ми про цю єдність Його просимо і до цієї єдності закликаємо усіх, до кого Господь Бог нас посилає, особливо наших братів, які народилися у тій самій хрещальній купелі 1025 років назад.

 

«Оце я з вами по всі дні і аж до кінця віку!»

Ісус Христос на Тайній Вечері дав наказ своїм учням про Нього згадувати. Але момент цього воспоминання не є лише якоюсь пригадкою, коли ми в нашому умі наново відновляємо якісь ідеї, можливо, навіть дуже глибокі навчання. Ні. Це щось набагато глибше. Це воспоминання є звершенням Пресвятої Євхаристії. Коли Ісус Христос на Тайній Вечері передав учням таїнство свого Тіла і Крові під видом хліба і вина, Він сказав їм: «Це чиніть на Мій спомин».

 

Сьогодні, у день нашого храмового свята, ви усі побачите, як народяться нові священики у нашій Церкві. Зараз відбудуться священичі свячення і свячення дияконські. Саме цим молодим хлопцям сьогодні Ісус Христос поручає і передає в їхні руки таїнство свого Тіла і своєї Крові. Вони будуть звершувати таїнство Євхаристії, а відтак звершувати «воспоминання» про нашого воскреслого Учителя. Сьогодні Церква передає їм оту глибоку містичну пам'ять про присутність живого Спасителя між нами і завданням кожного священнослужителя є познайомити сучасну людину із тим воскреслим Христом, який є між нами, так зробити, щоби кожна наша спільнота, громада була місцем зустрічі із живим Христом. І лише тоді їхня проповідь буде справді глибока і зворушуватиме серця людей.

 

Дорогі брати, які сьогодні станете причасниками Христового священства, сьогодні Київська Церква поручає вам пам'ять про нерозділене християнство на цих землях. Будьте молільниками і невтомними будівниками єдиної Помісної Церкви в Україні. Коли зустрінетесь із вашими братами із інших Церков кругом, куди пошле вас Церква на служіння, вживіть у них ту єдину спільну пам'ять про воскреслого Христа і про єдність Христової Церкви. Амінь. Христос воскрес!

 

Джерело: http://headugcc.info


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць