Цією статтею розпочинаємо цикл, присвячений зв’язкам між Римськими Папами та Україною протягом історії християнства. Перша частина охопить період до понтифікату Папи Климента VIII. Сьогодні ж пропонуємо вашій увазі історичну розвідку про третього наступника святого Петра, який прийняв мученицьку смерть на території сучасної України.

Сьогодні починаємо цикл передач на тему «Римські Вселенські Архієреї та Україна». Впродовж наступних наших зустрічей будемо мандрувати сторінками історії християнства в Україні, розглядаючи питання як складалися взаємовідносини єпископів Риму з нашими землями.

Цикл відкриває розповідь про життя та мученицьку смерть Папи Климентія. Святий Климентій був третім наступником святого Петра. Ми точно не знаємо коли він народився, але можемо багато сказати про добу в якій він жив. І ст. н.е. було добою великих потрясінь. За імператора Нерона почалися як переслідування християн (тоді були страчені апостоли Петро і Павло), так і серйозна криза в Римській імперії. По скинені імператора Нерона припинила своє існування династія Юліїв-Клавдіїв. Розпочалася кривава громадянська війна 68-69 років. В один рік аж четверо людей встигли побувати римськими імператорами. По ній до влади прийшла династія Флавіїв, що відкрило сторінку стабільності в римській державі. Власне за правління третього імператора з цієї династії – Доміціана, святий Климентій у 88 р. посів римську катедру. Цей рік, знов ж таки, був непростий для імперії. Римський полководець Сатурін підняв повстання і проголосив себе імператором. Та Доміціану, за допомогою іншого римського полководця Траяна, який у майбутньому відіграє фатальну роль у житті святого Климентія Папи, вдалося придушити цей виступ.

Спокій повернувся до Риму, але не до християн. Саме за Доміціана знову почалися гоніння християн. Їхньою особливістю було те, що їх засилали на острови. Так багато християн було заслано на острів Понція, який був на західному узбережжі Апеннінського півострова. Святого апостола Іоанна, до прикладу, тоді було заслано на острів Патмос (щоправда, він був відносно недалеко від Ефесу, де той проживав). Інших страчували, незважаючи на їхнє високе походження. Прикладом можуть бути консули Тит Флавій Климент та Ацилій Ґлабріон. Святого Папу Климентія також не омине ця участь. Він потрапить на заслання, але вже після загибелі Доміціана. І це заслання з точки зору греко-римського світу буде особливо важким. Адже він опиниться на кінці тодішнього цивілізованого світу.

Власне перед цими подіями до нас дійшли найбільші свідчення про душпастирське служіння святого. Зокрема, з близько 96 року маємо його твір – лист до громади в Коринті. Він був викликаний внутрішнім конфліктом у цій спільноті, результатом якого було вигнання місцевих пресвітерів. Папа у листі до коринтян закликав їх до ладу.

Ми до кінця не знаємо, що викликало гостру реакцію імператорської влади на дії святого. Згідно переказів, святий Папа Климентій навернув до християнства декількох римських вельмож. І це настільки роздратувало Траяна, що він у 97 заслав Климентія до Херсонесу.

Тут потрібно зробити уточнення. Імператором тоді був Нерва. Але у 97 році відбувся бунт преторіанців, який мало не повалив його. Щоб врятуватися, Нерва зробив своїм співправителем і наступником згаданого воєначальника Марка Ульпія Траяна. Тож, так виглядає, що Папа потрапив під репресії, які проводила влада по бунті, висилаючи з Риму людей, підозрюваних у нелояльності.

Це було в дусі Траяна. Він, власне, продовжив переслідування християн, як і Доміціан. Зокрема, в часи Траяна загинули святий Ігнатій Антіохійський, якого імператор наказав кинути на роздирання звірям у Римі, та святий Симеон, якого розіп’яли в Єрусалимі. Логіку Траяна щодо християн історикам допомагає зрозуміти його переписка з намісником Віфінії у Малій Азії Плінієм Молодшим, у якій він дає чіткі вказівки, за яких обставин треба карати і за яких відпускати християн. В основі була вимога поклонінню римським богам і зображенню імператора. Але для християн це було рівнозначне відреченню від Ісуса Христа. А відмова трактувалася як злочин і відповідно каралася.

Святого Климентія-Папу Траян для початку заслав до Херсонесу. Історики в пізніших століттях сперечалися чи заслали Папу до Херсонесу Таврійського чи Херсонесу Фракійського. Більшість сходиться на думці, що мова йшла про перший, той, який був на території сучасної України.

У місці свого заслання святий продовжив своє душпастирське служіння. Його успіхи так розлютили місцеву владу, що Папу, за переказами, було прив’язано до якоря і втоплено у морі. Та християнам вдалося зберегти тіло святого. У IV ст. на його могилі була поставлена церква. Цікаво, що тоді ж збудували церкву і в Римі – на місці його будинку. Щодо херсонеської церкви, то з плином часу море перетворило те місце, де вона стояла, на острів. В пізнішому часі, під час переселення народів і спустошення грецьких міст у Північному Причорномор’ї, храм був покинутий і зазнав руйнації. Ім’я святого загубилося у плині падіння Римської імперії і народженні нової Європи. Та, як виявилося, ненадовго.

Переселення народів, падіння Західної Римської імперії у 476 р. та настання у Європі доби Темних віків обірвало зв'язок українських земель з Римом. Що там казати про наші землі, коли близько 700 року місіонер Руперт прийшов на територію сучасної Австрії у пошуках якогось монастиря, який би зберігся з римських часів, і випадково знайшов у хащах розвалини міста Ювавум. В наступних століттях воно відбудується і стане Зальцбургом.

Тож мощі святого Папи Климентія лежали під розвалинами на острові в Херсонесі, допоки їхній слід у 861 році не знайшов святий Кирило, творець слов’янського алфавіту. Справа тоді полягала так. Напад Аскольда на Константинополь 860 року активізував східну політику Візантії. Імператорський двір звернув особливу увагу на Хозарський каганат і вирішив туди послати місію Кирила. Так цей Апостол слов’ян опинився у Криму. Віднайдені мощі були урочисто перенесені до катедрального храму Херсонеса під час урочистої процесії, яку очолив архиєпископ Георгій. З боку влади брав участь стратиг Никифор. Святий Кирило також посприяв поверненню пам’яті про святого Климентія, йому також приписують перенесення частини мощей святого Климентія до Риму і передачу їх Папі Адріяну ІІ.

д-р Юрій Скіра