У зверненні до учасників Міжнародного симпозіуму, присвяченого антропології покликань, Святіший Отець наголосив на те, що чоловік та жінка є образом Бога та реалізовують себе, прямуючи до щастя, для якого нас призначив Бог.

У п’ятницю, 1 березня 2024 р., Папа Франциск зустрівся з учасниками Міжнародного симпозіуму «Чоловік і жінка, Божий образ. Щодо антропології покликань». Захід, який організувала Дикастерія у справах єпископів разом з Центром досліджень та антропології покликань (CRAV), має на меті, зокрема, запропонувати трансцендентну основу й чіткі орієнтири щодо людського покликання. На початку зустрічі, що відбувалася в залі синодальних зібрань у Ватикані, Святіший Отець звернувся до учасників з коротким словом, наголосивши, що сьогодні найпотворнішою небезпекою є гендерна ідеологія, яка стирає відмінності, що означає «стирати людяність». Відтак свою промову, з причини застуди, він доручив прочитати монсеньйору Філіппо Чямпанеллі з Державного Секретаріату.

Покликання, яке реалізується у відношенні до надприродного та оточуючих

У зверненні до учасників Міжнародного симпозіуму зазначається, що метою заходу є, перш за все, розглянути та оцінити антропологічний вимір кожного покликання. «Це відсилає нас до елементарної і фундаментальної істини, яку сьогодні ми повинні наново відкрити у всій її красі: життя людини є покликанням. Не забуваймо: антропологічний вимір, який лежить в основі кожного покликання в спільноті, пов'язаний з істотною характеристикою людини як такої: сама людина є покликанням. Кожен з нас, як у великому виборі, що впливає на стан життя, так і в різноманітних випадках і ситуаціях, в яких він втілюється і формується, відкриває і виражає себе як покликаний/покликана, як людина, яка реалізує себе, слухаючи і відповідаючи, ділячись своїм буттям і своїми дарами з іншими для спільного блага», – підкреслює Папа.

На його думку, це відкриття змушує нас поглянути на себе як на ідентичність у відношенні, зокрема, «до реальності, яка перевищує мене, до інших і до навколишнього світу», щоб з радістю і відповідальністю прийняти конкретну і особисту місію. «Ця антропологічна істина є фундаментальною, оскільки вона повністю відповідає прагненню до людської реалізації та щастя, яке живе в наших серцях», – зазначає Святіший Отець.

Основа покликання міститься в Бозі

Папа Франциск зауважує, що у сучасному культурному контексті іноді існує ризик звести людину лише до її матеріальних чи базових потреб, так, «ніби вона є об'єктом без совісті чи волі». «Натомість чоловік і жінка створені Богом і є образом Творця, тобто несуть у собі прагнення до вічності та щастя, яке сам Бог посіяв у їхніх серцях і яке вони покликані реалізувати через певне покликання», – підкреслює Святіший Отець. З цієї причини у людині живе здорова внутрішня напруга, яку ми ніколи не повинні придушувати: «Ми покликані до щастя, до повноти життя, до чогось великого, до чого нас призначив Бог».

«Ось чому, хоча це правда, що кожен з нас має місію, тобто ми покликані зробити свій внесок у покращення світу та формування суспільства, мені завжди подобається нагадувати, що це не зовнішнє завдання, покладене на наше життя, а вимір, який стосується самої нашої природи, структури нашого буття чоловіком і жінкою на образ і подобу Божу», – зазначає Папа, додаючи, що Бог кожного з нас знає і кличе на ім’я.

Відтак Святіший Отець наголошує на потребі досліджень та дискусій про людину, яка покликана Богом у різних станах свого життя та з різними своїми харизмами. «Віддавати себе на служіння Божому Царству для побудови відкритого і братерського світу – завдання, покладене на кожну жінку і кожного чоловіка нашого часу», – йдеться у зверненні Папи, який також і наприкінці особисто промовив до учасників наукової події, заохотивши їх йти вперед у своїй діяльності, шукаючи Божу волю.