13 серпня 2023 року відбулася одна з найчисельніших прощ у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії УГКЦ — паломництво до Української Кальварії.

У лісі, за три кілометри від с. Губичі, що на Старосамбірщині (Львівська область), стоїть дерев’яна церковця Святого Духа, побудована за різними версіями у 1453 р. або 1630 р. Цей старенький храм люди ще називають «Пастушкова церква». Народну назву пояснює давня легенда. Колись на тому місці, де сьогодні стоїть храм, хлопчина пас корови та й розгубив їх. Довго шукав, але ніяк не міг знайти. Тоді звернув очі до неба і зі щирою молитвою прохав Господа допомогти в біді. Молячись, хлопчина заснув, а коли прокинувся, то побачив, що всі корови біля нього. Після такого випадку на цьому місці було поставлено хрест, а згодом і збудовано церкву. Про це розповідає пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Дерев’яна церква також відома як Кальварія Пацлавська, адже неподалік (3 км) розташована свята Пацлавська гора, куди ще з XIV століття український народ поспішав до чудотворної Пацлавської ікони. Пастушкова церква, що в Губичах, входила до комплексу цього прочанського місця. Біля храму завжди з процесіями гуртувалися люди не лише з навколишніх сіл і міст, а зі всієї Західної України. Прочани зупинялися тут на ночівлю, у церкві молилися та приступали до Таїнства Сповіді і з чистими серцями вирушали на святу гору.

Після Другої світової війни село Пацлав відійшло до Польщі, а прощі з українських земель занепали. Сьогодні у дерев’яній церкві Святого Духа зберігається копія Пацлавської чудотворної ікони Богородиці, яка належить греко-католицькій громаді Губич. Щороку, в другу неділю серпня, тут відбувається багатолюдна проща яка має свою багатолітню історію.

Освячення ікони святого Йосафата

Цьогоріч, вже традиційно, на прощу прибули пішки прочани з Ластівки, Хирова, Добромиля, Нижанкович. Також вперше до прощі долучилися вірні із Зборова, Тернопільської обл.

Розпочалося паломництво напередодні, 12 серпня. Перед Великою вечірнею на першій стації Кальварійської Хресної Дороги, у каплиці Св. Йосафата Кунцевича, було освячено ікону св. Йосафата з нагоди 400-х роковин мученицької смерти святого. Потім у храмі Воскресіння Господнього с. Губичі, де знаходиться Пацлавська чудотворна ікона Богородиці, було відслужено Велику вечірню з литією. Її очолив о. Михайло Олійник, автор книги «Пацлавська Кальварія і чудотворна ікона Богородиці», яка вийшла у світ напередодні прощі до Української Кальварії. Молитовний спів вечірні, уже традиційно, очолили співці із с. Залужани. Після Вечірні усі молільники процесійною ходою з Пацлавською іконою Богородиці вирушили на Українську Кальварію до «Пастушкової» церкви у лісі, де відслужили Молебен до Богородиці, явленої у Пацлавській чудотворній іконі.

Одинока заступниця і покровителька українського народу

Наступного дня, 13 серпня, у храмі Пацлавської Богородиці владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, очолив святкове богослужіння, під час якого йому співслужили владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії, о. Павло Коляса, декан Добромильський, о. Євген Карпінець, адміністратор Відпустового місця, о. Юстин Бойко, СУ, синкел у справах монашества Львівської архиєпархії, о. Михайло Николин, декан Старосамбірський, о. Никодим Гуралюк, ЧСВВ, з Улашківців, о. Володимир Красуцький, о. Павло Гачан, о. Роман Андрійовський, о. Михайло Олійник, о. Василь Демків, о. Богдан Вовк, о. Любомир Макарчук, о. Іван Змінчак, о. Іван Назар, протодиякон Микола Рик.

Святу Літургію возвеличив спів хору храму Святого Андрія Первозванного із Добромиля під керівництвом Надії Яворської.

Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що Пацлавська ікона Пресвятої Богородиці та благословенна земля Української Кальварії розповідають нам про непросту історію нашого народу, коли вітрила нашої держави були спущені, коли наша земля перебувала під владою різних окупаційних режимів, а одинокою заступницею та покровителькою українського народу була Пресвята Богородиця. «Наші предки йшли на Кальварію з великою вірою в Божу допомогу. Місцева чудотворна Пацлавська ікона — надприродна відповідь і дар Богоматері своїм молільникам», — наголосив єпископ.

Чергова проща у період війни

Відтак проповідник зауважив, що на древню Українську кальварію паломники прибули у дуже скорботний час війни, яка вже триває півтора року. «Ми прийшли, щоб просити в Богородиці справедливого миру і перемоги для українського народу. Щоб молитися за тих, хто в ці хвилини на передовій, стримує ворога-окупанта, бо завдяки їхній боротьбі жахливі задуми агресора були знищені. Нехай кріплять на дусі захисників України наші молитви, нехай всенародна підтримка додає снаги українським витязям здолати окупанта. Нехай Божа мудрість веде всіх нас дорогами правди, а Божа любов надихає кожного до щирої молитви й щоденної праці на славу Божу та для добра рідного народу», — сказав владика Ярослав.

Віра — це поєднання з Богом

Роздумуючи на над недільним євангельським читанням, єпископ наголосив: «Вірити в Бога означає поєднати себе з Ним. Поєднати нашу душу, наше тіло, наше прагнення — усе наше єство. Саме те поєднання між людиною і Богом ми називаємо вірою». Владика Ярослав закликав вірних просити в Господа, щоб Він і надалі проявляв свою силу в нашому народі. «За молитвами Пресвятої Богородиці, що прославилась у Пацлавській іконі, занесімо наші молитви до стіп Спасителя за наших воїнів захисників, усіх тих які зараз, жертвують власним життям боронячи нашу Батьківщину. Просімо, щоб Господь укріпив нашу віру у наших щоденних випробуваннях, кажучи: „Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству“», — сказав у підсумку проповідник.

 

Наприкінці богослужіння щирі слова вдячності висловив душпастирям та кількатисячній спільноті вірних о. Євген, а особливо тим, хто працював над упорядкуванням Відпустового місця.

Завершилася проща молитвою за Україну та концертом духовної і патріотичної музики у виконанні молодіжного духового оркестру з Хирова «Стривігор» (керівник — Микола Щур).