11 речей, які католику не можна робити на відпочинку
  • Птн, 01/07/2022 - 17:55

Загально відомо, що католикам можна робити усе, крім гріха. Однак, на жаль, відпустка є часом, коли багато з нас забувають про цей принцип і дозволяють собі різні дурні, і навіть грішні вчинки. Варто пам’ятати, що вірний не лише не може грішити, але й також бути дурнем, біблійною «нерозумною дівою», коли таким чином відкидає дану Богом здатність аналізувати, а також численні дари Святого Духа. Які є «типово» відпусткові гріхи, яких під час відпочинку абсолютно не слід допускатись, чого слід уникати і від чого відмовитись, аби не вийти дурнем?

1. Не підтримуй комуністів.

Така порада звучить абсурдно. Підтримувати комуністів під час відпустки? Як це взагалі можливо? Так! Відпустка є часом, коли ми ризикуємо навіть випадково підтримати розвиток міжнародного комунізму. А як ще можна назвати відпустку на Кубі, яка стає підтримкою комуністичного, а тобто і антикатолицького режиму? Хоча відпустка на Карибському острові може видатись чимось неймовірним, однак інші острови цього регіону є не менш цікавими, а крім того, там не панує комунізм з усіма його наслідками. Від хабарництва до відсутності основних товарів.

Однак ідеться не лише про наш комфорт. Не варто їздити в комуністичні країни, оскільки кошти, які ми там залишаємо, служать для зміцнення диявольського режиму, таким чином продовжуючи терпіння місцевого населення, у тому числі Католицької Церкви. Загально відомо, що марксистські режими живуть лише завдяки іноземній валюті. То навіщо докладатись до порятунку творіння совєтів, яке пережило «імперію зла»?

Суто комуністичних країн у світі зараз обмаль. Однак не бракує держав соціалістичного чи революційного характеру, а також таких, що реалізують демократичний шлях до соціально-ліберального правління, що де-факто означає придушення свободи католицької релігії, хоча б диктатурою політкоректності. Тому варто замислитись, чи, вирушаючи у відпустку навіть до демократичної країни, ми випадково не підсилимо «цінності», якими керується його «еліта». Можливо, краще змінити місце призначення?

2. Не фінансуй ісламістів.

Відпустка з підтримкою ісламістів набагато простіша для розуміння, очевидніша та частіша, аніж підтримка комуністичного режиму. Кожна відпустка, проведена в мусульманській країні, означає, що свої гроші ми призначаємо на збагачення суспільства, яке явно або приховано є ворожим до християнства. А збільшення економічного потенціалу кожної із ісламських країн рано чи пізно перероджується у політичну і військову силу. Ми не можемо бути впевненими, що ця сила не буде використана для посилення переслідування християн.

Тому вартує уважно проаналізувати близькосхідний та північно--африканський напрямок подорожі. Бо ж ніхто з нас не хоче бути спонсором Ісламської держави.

3. Не заходь у мечеть.

Ми – католики. Віримо у Бога в Трійці єдиного. Він є нашим Господом. Хто не шанує Господа Бога, той насправді віддає шану силам зла. Таким чином кожне поганське місце культу слід вважати сатаністичним храмом.

Окрім того, входячи до діючої мечеті, слід виконати певні дії. З одного боку, ми виражаємо в такий спосіб повагу до людей, які виконують там свої духовні практики, а з іншого – віддаємо шану усій системі, що стоїть за цим культом. У даному випадку ісламу, фальшивій релігії, що ненавидить Христову Церкву.

4. Не відвідуй поганських храмів.

Ісламська мечеть – це ще не все. Під час канікул багато людей відвідують Китай, Індію чи інші азійські країни. У їхніх індуїстських чи буддистських храмах також віддається релігійна шана іншим істотам, аніж Правдивий Бог – Творець усього і Котрий єдиний гідний пошани.

Католики добре знають, кому поклоняються місцеві погани. Тому не варто ризикувати відвідуванням місць, в яких на нас чигає духовна небезпека. Візит до такого місця, навіть якщо остаточно не спричинить у нашому релігійному житті замішання, однак без сумніву не допоможе нам на шляху до неба.

5. Не купуй окультних сувенірів.

Поїздка до поганської країни часто пов’язана із купівлею місцевих сувенірів. На жаль, не байдужих до духовного життя. Багато людей несвідомо дають гроші на поганські символи культу, а потім привозять до своїх домівок і ставлять на полиці поруч з … розп’яттям, Святим Письмом, фігуркою Матері Божої чи зображеннями святих.

Ця свого роду шизофренія виникає не так зі злої волі, а швидше через незнання чи неусвідомлення духовної загрози. Тим часом погани, котрі глибоко вірять у свої культи, не обставляються махаючими котами, шівами, вішнами чи буддами без причини. З них виникають певні реакції, які аж ніяк не допомагають католикам на шляху до неба. Більше того – фігурки невідомих нам істот, які часто є демонами, на шляху нашого земного паломництва стають кулею у нозі, що відтягує нас в сторону зла.

Перелік цих предметів є дуже широкий, як і, на жаль, є широким нехристиянський світ. Варто відмовитись від купівлі амулетів «око пророка», всякого виду фігурок поганських божків (в тому числі божків плідності), чи популярних у Європі «молотів Тора» (Mjølnir) та усього, щодо чого ми не переконані, що є по суті добрим.

6. Не відвідуй цілителів.

Сучасні західні суспільства стилізують себе під моду освічених раціоналістів, які зневажають усі забобони. Однак все це підшите ворожбитством, окультизмом, магією чи таємничими цілителями.

Висміюючи «темних католиків», європейські віруючі «мудрі голови», які також ігнорують або не знають духовні загрози – з власної вини – під час відпустки у східних країнах охоче відвідують місцевих поганських чудотворців і магів. Замість глибокої молитви про здоров’я та чесноти терпеливості під час лікування, люди наражаються на вічний засуд своєї душі через прагнення негайного усунення недуги чи… цікавості. Не випадково, народна мудрість застерігає, що занадто велика цікавість певними справами є першим кроком до пекла.

7. Не зловживай алкоголем.

Гріхом є не лише ходити до цілителів з метою магічного покращення стану здоров’я, але й нищити своє тіло шляхом зловживання алкоголем. Не йдеться про повну заборону споживання. Вирішальною у цій справі є чеснота поміркованості чи її відсутність.

Багато людей погоджується з твердженням, що в спекотний день небагато речей є приємнішими, аніж ковток доброго і, перш за все, холодного пива. Однак є відмінність між споживанням алкогольних напоїв у приємній компанії, у хорошій атмосфері і з розвагою, та безперервним загляданням до келиха впродовж усієї відпустки.

Другий тип поведінки є гріхом. Таким чином можна потрапити в залежність, але й така поведінка є марнуванням часу. Увесь створений Богом світ є занадто красивий, щоб обмежуватись виключно споживанням алкоголю, навіть смачного. Саме по собі споживання алкогольних напоїв дорослими та відповідальними людьми не є чимось, що гідне осудження, однак треба знати межі. Невипадково Церква нагадує вірним про важливість тверезості. Тверезість не є тим самим, що абсолютна відмова від алкоголю.

8. Не будь як свиня.

Поміркованість повинна стосуватись також споживання їжі, і її не відміняє зігріваюче сонце, що дає можливість організувати гриль, за яким ми часто сумуємо темними, холодними і зимовими вечорами. Тут також треба знати межу між приємністю споживання смачних страв і обжерливістю.

9. Не вживай наркотики. Ніде.

У нашій країні споживання наркотиків є нелегальним. Однак у Західній Європі є країни, в яких наркотики – навіть «легкі» - не підпадають під заборону.

Однак для католика державний закон не є останньою інстанцією, бо не завжди погоджується з моральністю. Ми, перш за все, маємо керуватись Божим законом. Святий Павло у першому посланні до коринтян пише: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1Кор.6,19-20).

Відповідно до цих слів, ми абсолютно не можемо наражати своє тіло, храм Святого Духа, на зіпсуття, навіть якщо закон даної держави не робить з цього жодної проблеми.

10. Не гріши розпустою.

«Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п'яниці, ані злоріки, ані грабіжники - царства Божого не успадкують» (1Кор.6,19-20) – пише св. Павло у своєму першому посланні до коринтян.

Тим часом багато осіб вважають, що під час канікул можна відмінити застосування принципів сексуальної моральності. Нічого подібного! Моральність зобов’язує нас вдома, в школі і на роботі, у відпустці і під час виконання обов’язків. Ніхто не є звільнений від певних принципів лише тому, що перебуває далеко від дому, а на пляжі сильно світить сонце.

Канікули не відміняють основні принципи католицької сексуальної етики, відповідно до якої кожне співжиття поза подружжям є гріхом. Таким чином цілком недопустимою і недозволеною є усіляка нечистота і розпуста: гомосексуалізм, випадковий секс, секс до шлюбу, подружні зради і – особливо характерний для відпусток – т.зв. секс-туризм.

11. Не лінуйся.

Спокуса лінивого проведення відпустки є однією з найсильніших. Одна справа - скористатись з нагоди і добре та здорово виспатись, а інша – притуплена, кількаденна пасивність, поєднана з обжерливістю чи пияцтвом. На канікулах не йдеться про те, щоб лежати на канапі і нічого не робити цілий день. Звичайно, кожен має право відпочивати так, як йому до вподоби, а дехто без сумніву потребує хоча б раз в рік спокійного і не дуже активного часу.

Однак, попри це надалі залишаємось католиками. Увесь час маємо обов’язок молитись, робити добрі вчинки, уникати гріха, євангелізувати оточення, жити Таїнствами і брати участь – як мінімум в зобов’язуючих – релігійних практиках.

Перед тим як їхати у відпустку, необхідно визначити де знаходиться найближча церква, де ми могли б піти на недільну літургію. І особливо в ситуації, якщо їдемо в країну, де немає католицької більшості. Якщо похід до церкви в чужій країні не відповідає нашим логістичним можливостям, то вартує взагалі подумати про зміну місця перебування. У виняткових ситуаціях парох може уділити нам диспензу від участі в недільній літургії. Однак не варто зловживати обставинами, якщо за кілька кілометрів від курорту є діюча католицька церква.

Окрім того, вільний час, якого нам так бракує в щоденності, варто використати для додаткового, інтенсивного духовного розвитку і зросту у вірі через заглиблення у побожне читання, на яке зазвичай бракує часу.

Переклад та адаптація «Католицький оглядач» за матеріалами pch24.pl


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць