Слово Митрополита Львівського на 2 – гу неділю Великого посту
  • Втр, 10/03/2015 - 00:41

Слово Митрополита Львівського на 2 – гу неділю Великого посту
 
Євр 1,10-2,3; Мр 2,1-12.
 
Достойні сестри і брати,

дякувати Богу, що стоїмо у здоров’ї в цьому соборі на молитві перед Богом. За часів життя Ісуса Христа на землі люди ходили за ним, були захоплені словами його благодаті, до тієї міри, що говорили: «… Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить» (Ів 7,46). Розповідь євангельського уривку переносить нас в Капернаум, куди прийшов Спаситель і до нього підтягувалися дорогами й стежками люди. Прибуло так багато народу, що неможливо було приблизитися до Ісуса. А він голосив слово спасіння. Появився стрій з кількох людей, які несли розслаблену людину на носилках. Ніхто їх не пропускав, не було ходу, усі були заслухані у повчання Ісуса Христа. Мабуть, ззаду будинку, де була менша кількість людей, хтось з них вибрався наверх будинку, підняли туди недужу людину, розібрали стелю, у тих краях колись будівлі були такого складу, й широкою дірою в стелі опустили розслабленого у хаті перед Ісусом. Святе Писання згадує, що «Ісус побачивши їхню віру», не сказано, що побачив хворого чи тих, хто принесли недужого, лише дивився на їхню віру. Ці особи принесли теж свою віру, уболіваючи над хворою людиною. А про віру того, кого несли не говориться, бо відомо, що без віри не дав би себе нести. Не знаємо, який шлях здолали ці особи та, які умови перенесли у дорозі? Христос нічого не говорив, подивився, пізнав і зрозумів стан розслабленого. Відізвався до нього спокійно, лікуючи його душу: «… Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр 2,5). Гріхи духа, закували, теж, тіло у страшну хворобу. Ісус не звинувачував й не упоминав хворого, лиш простив йому гріхи. Страшне діло один гріх, а тут ще множина гріхів. «Але гріх лютіший від біса…» (св. Ів. Золот., «Бесіда XLI на Ді» п.4), - навчає Святитель. Вчинення гріха наставляє душу на те, що вона стає здібнішою й відважнішою продовжувати це мерзенне й смертоносне діло. Гріх залишає присмак отрути у серці людини. «Злочинно не так вчинити гріх, як безстидність після (вчинення) гріха і не підкорення священикам, які накладають подібні заборони» (св. Ів. Золот., «Три бесіди про Давида і Саула III» п.1). Подумаймо, що Бог знав про гріхи недужого. Деякі прихильники викривлених віровизнань не признають Ісуса Христа за Бога? Ось, явний факт Божества Ісуса, який знає душу людини, відає, що твориться у ній, бо і самі книжники стверджували, що гріхи може простити тільки Бог. А Син Божий був свідомий гріхів розслабленого, відпустив йому їх і тільки після цього відбулося оздоровлення тіла. Господь непримиримо ставиться до гріхів, бо це - образа. Пророк описує людську зухвалість й реакцію Господа такими словами: «… Люблять блукати, ніг своїх не спиняють! - За те Господь їх не любить; тепер згадав він їхні провини, і карає гріхи їхні» (Єр 14,10). Бог карає гріхи, а тому, що вони скоєні людиною, нею вчинені, - людина піддається покаранню. Не завжди так буває. Часом, Господь дозволяє людині заходити у великі гріховні джунглі, не караючи її на землі, тоді вона претендує на нечувані покарання у вічності. Господь має час – цілу вічність і йому нікуди спішиться. Квапитися необхідно людині, щоб відтяти себе від гріха й чинити акт покаяння, практикувати чеснотливе життя поки є час. Святий Учитель Церкви навчає: «… із усякого людського зла  один гріх є дійсним злом, а не бідність, ні хвороба, ні образа, ні лихослів’я, ані безчестя і навіть, не смерть…» (св. Ів. Золот., «Бесіди про статуї V, п.2»).
Час Великого посту корисний тим, щоб наново поглянути на своє життя, направити свої духовні сили на боротьбу з головним гріхом, який часто повторюється. Необхідно покаянням, милостинею, молитвою та постом викорінювати зло із свого серця у цілковитій довірі до Бога. Насаджуймо чесноти у нашій душі, на місце злодіянь, практикуймо достоїнства, бо це угодно Богу. Хай пресвята Богородиця помагає нам у змаганні за щасливу вічність.

Достойні сестри і брати, поділюся з вами певними роздумами. До цього мене наштовхують телефонні дзвінки наших вірних та розмови при зустрічах. Йдеться про спорудження пам’ятника Митрополитові Андреєві, Слузі Божому у сквері, що ствердили знавці, експерти у справі архітектури та мистецтвознавства. Це підтримує переважна більшість інтелігенції, за тим стоять вірні нашої Церкви. Як бачите, що певна група людей стоїть у сквері й протестують проти спорудження пам’ятника, посилаючись на неякісність проекту пам’ятника й площі, на зміну дороги, зрізання дерев тощо. Звичайно, що це робота п’ятої колони, яка має своїх осіб, які у церкву приходять, їм платить, а ті, у свою чергу шукають інших й так дестабілізують спокій у нашому Львові. Нам іідомі теракти в країні і знаний їхній почерк походження. У Криму нашого священика відразу іспитувала російська служба ФСБ про Митрополита Андрея, мовляв «ви священик тієї Церкви». Недавно, ми почули знову, що посол Росії при Ватикані, там же заявив, що греко-католицький священик в Криму неприхильно відзивається про російський уряд. Послу відповіли, що  критику необхідно приймати.

Подібно у нас, з міської влади стали закликати людей про блокування спорудження пам’ятника. З одного боку влада ніби прихильна, а з іншого вміло й хитро блокує.? Навіть з Верховної влади почулися голоси з партії «Самопоміч», як хтось із депутатів заявляла, що буде боротися проти спорудження пам’ятника, бо гроші необхідні на інші цілі… «Зараз не час на пам’ятник», - так виражаються неприхильні. Але чи був час писати портрети, ікони, пейзажі, змальовувати війну, писати книги, будувати тощо, коли у сорокових роках йшла запекла війна? У музеях повно різних картин цього періоду 1940-их років. Чи тоді суспільство перестало існувати й творити? – У цьому сквері побачили проект по зрізанню дерев, а, коли дерева різали біля «Сільмашу», в інших місцях Львова, тоді не було жодних протестів. Пам’ятаємо, як минулого року, теж, і вірні нашої Церкви, протестували проти спорудження будинку поза лічницею імені Слуги Божого Андрея. Ми вбачали певну матеріальну допомогу для утримання лічниці, хворих та працівників. Ті люди заявляли себе прихильниками Митрополита, але чомусь тепер не видно їх у парку, можливо й вони втішаються тим, що хтось заперечує спорудження пам’ятника? Наші вірні мовчать, нічого не мовлять про спорудження пам’ятника. Заплановано  упорядкування прекрасної майбутньої площі, скверу, дар для Львова, що творило б гарний ансамбль із собором святого великомученика Юрія. Те, що справді доброго можна залишити після нас, блокується. Перекажу писання у «Фейсбуці» когось із  працівників міської ради про Нерукотворний образ, пише: «… пояснити нічого не можна, як не можна пояснити, що багатогодинне стояння в черзі з маленькими дітьми мало поможе їх здоров’ю, як би ревно батьки не прикладалися до невідомого предмету, облизаного тисячами перед ними і після них». Великий цинізм про Нерукотворний образ, що у автора називається «невідомий предмет» та люди не цілували не прикладалися, лише «лизали». Чи ця особа бачила, як волонтери старанно витирали скло? Цинічна насмішка над почуттями вірних. Важливо для нас знати, кого обирати до лав у міській чи Верховній раді. У Чехії та Польщі вибрали Вацлава Гавала та Леха Валенсу на Президентів, які не були політиками, лише добрими  й чесними патріотами своєї Батьківщини і вивели свої країни на прекрасні рубежі. Придивляймося глибше на кандидатів до влади і не даймо себе обманути. Кажу про це коротко, щоб нам  орієнтуватися про стан будови пам’ятника та загальної ситуації, тому що звертаєтеся із цим питанням до мене, цікавитися  про пам’ятник Слузі Божому. Дякую вам за це! І пам’ятаймо, що наша Церква зобов’язалася збудувати пам’ятник, а міська управа підготувати площу під нього.  Є ще багато іншого матеріалу, але в міру вашого часу, щоб не забирати у вас, на сьогодні вистарчає стільки. Закликаю вас до молитви за долю України, до спокою, прошу, моліться за спорудження пам’ятника, за тих, хто стає у ряди ворогів незалежної України та її процвітання серед інших цивілізованих народів. Хай Господь благословить наш бідний народ! Пресвята Богородице, рятуй нас від невидимих та видимих ворогів! 
 
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ

 
8 березня 2015 р.Б. Архикатедральний собор Святого Юра