Народився Симон (бл. 1438–1482) у вбогій сільській родині Григорія й Анни в Ліпниці (Польща).

Початкову освіту здобув у місцевій школі, а 1454 року вступив у Краківську академію, де вивчав вільні науки. Був жадібний до знань. 1457 року отримав звання бакалавра та, натхнений проповідями й діяльністю святого Йоана Капістрана, вступив до бернардинів. Готуючись до священства, вивчав теологію, а свячення отримав близько 1462 року.

Мабуть, Симон вирізнявся чеснотами, мудрістю й розважливістю, бо 1465 року його обрали настоятелем монастиря в Тарнові. 1467 році він повернувся до Кракова й отримав дозвіл на проповідницьку діяльність (проповідувати могли тільки добре підготовані брати). Став першим бернардинським проповідником у краківській катедрі, попри те, що традиційно там могли проповідувати лише домініканці або професори теології з Краківської академії. У палких гоміліях наслідував стиль святих Бернардина Сієнського та Йоана Капістрана. Поширював культ Ісусового імені, через що його звинуватили у зловживанні іменем Божим. Перед капітулом Симон виправдовував себе сам, і з нього зняли всі обвинувачення.

Жив аскетично, переписував рукописи, досконало знав латину, мав глибоку любов до Пресвятої Євхаристії й Діви Марії. Разом із кількома братами був обраний делегатом польської провінції для участі в перенесенні реліквій святого Бернардина (1472), а згодом став делегатом на генеральному капітулі в Павії (1478), після якого відбув покутне паломництво до Святої Землі. Від імені провінціала навідувався в монастирі, часом випробовував на послух і відданість ордену братів у новіціаті, наказуючи саджати дерева корінням догори.

1482 року вибухнула епідемія холери. Симон допомагав хворим, проте заразився сам, а невдовзі помер. Після смерті було зафіксовано понад 370 чудесних зцілень за його заступництвом. Канонізований 2007 року.

Зображають святого у францисканському вбранні, під час проповіді або допомоги хворим. Атрибути – хрест, перевернуте дерево, хліб.

Покровитель Кракова, студентів.

Джерело: Католицький медіа-центр