У неділю, 12 листопада 2023 року, виповнюється 400-ліття від дня мученицької смерті святого Йосафата у Вітебську. Впродовж року в Українській Греко-Католицькій Церкві, зокрема у Львівській архиєпархії було проведено цілий ряд різноманітних заходів, які відкривали нам постать святого. Про те, ким був цей святий, чому нам важливо про нього знати і пам’ятати у 21 столітті, а також про те, чи вдалося реалізувати всі задумані заходи – запитуємо в єпископа-помічника Львівської архиєпархії, владики Володимира Груци, напередодні цього пам’ятного дня.

– Владико Володимире, ким є для нас священномученник Йосафат?

Найперше святий Йосафат є нашим “рідним” братом, рідним нам по крові. Це знак, що ми повинні від нього навчитися і його наслідувати. Сам факт, що він став святим – це вже багато чого означає. Людина пройшла певну дорогу життя.

– Як святого Йосафата можна сприймати за приклад віри та мужності для сучасних віруючих? В чому це проявлялося?

У житті святого Йосафата можна виділити кілька аспектів. Він був мучеником за єдність Церкви після підписання Берестейської унії. Саме в цей період йому довелося жити. Він йде свідомо на мученицьку смерть за єдність Церкви. Кажуть, що ще за життя збудував собі гробницю. Знав, що вороги у Вітебську змовилися його вбити, але всеодно поїхав на візитацію у намірі пролити кров за заблуканих овечок, щоб усі спаслися і прийшли до пізнання істини. Хоча й міг сказати, що там небезпека і він туди не поїде. Людина має право захищати своє життя. Смерть мученика є укоронованням цілого його життя. Тому, у 1623 році він віддає життя за слова, щоб “усі були одно”.
Гарно звучить, коли читаємо Євангелію про єдність, щоб “усі були одно”. Як то добре віддати життя, бо нема більшого вияву любові, але я не знаю чи хтось з нас би йшов свідомо і відважно на смерть. Це є приклад доброго пастиря. Кінцево Йосафат помирає, щоб жити. Змінюються часи, а терпіння, на жаль, залишаються за вірність Богові і Церкві. Мученик не помирає, бо опиняється у вічних обіймах Бога. Святий живе і надалі в наших храмах, в наших літургійних календарях.

– Яку роль святий Йосафат відіграв в історії нашої Церкви?

Святий Йосафат був мучеником за єдність. Якби кожен сказав: а для чого мені це? Тоді б постало інше питання: як би йшла реалізація цієї Берестейської унії? Сам факт, що Йосафат є як апостол – це ще один аспект. Бо правдива святість не залишається у собі. Ця святість не втікає від людей, а хоче людей робити кращими, святими. Ця святість веде їх до Христа. Тому він показав, що означає апостольське життя і діяльність. Не лише покута, але й ціла життєва постава.

Як свідчать очевидці, його любили всі. Коли виходив з Церкви, то люди чекали, щоб потішитися його словом, присутністю. Коли з ігумена був покликаний на єпископа, то бідні, потребуючі люди супроводжували його з болем, як свого батька. Стаючи пастирем дуже глибоко усвідомлював, що добрий пастир дбає про овець. Це є приклад, постава доброго душпастирства в наш час.

– Які є святині, священні місця пов’язані зі святим Йосафатом і що вони символізують для вірних?

Була дуже цікава історія з його мощами. Він народився у Володимирі-Волинському, потім його мощі були перевезені до Відня – церкви св. Варвари (перебували у каплиці збоку). Цей храм відіграє важливу роль. Однозначно – собор св. Петра, куди приходять численні паломники саме до мощей св. Йосафата і чимало храмів у нас, в Україні, в нашій Церкві, його імені. Це означає, що престольний празник завжди є нагодою ближче придивитися до його життя і просити про його заступництво. Також важливим місцем є Василіанський монастир у Вільнюсі, де жив св. Йосафат. Цікаво, що над брамою монастиря збереглася келія св. Йосафата, а на подвір’ї — камінь, на якому він стояв і проповідував про повноту єдності Вселенської Церкви.

– Як сьогодні єпископи і священники можуть найкраще донести до людей таку постать, як святий Йосафат? Адже ми знаємо про нього, але дуже мало знаємо його.

Треба доносити так, щоб люди розуміли. Зараз, також, триває ювілейний рік у нашій архиєпархії. Впродовж року проводяться різноманітні заходи: виставки, тематичні доповіді, отці василіяни на базі своєї семінарії й інституту в Брюховичах зробили сценку – це також візуальне зображення. Бо одна справа взяти книжку і прочитати, інша справа, коли його життя пережите у виставі. Є дуже багато способів. Важливо, щоб кожен знайшов свого адресата.

– У Львівській архиєпархії Розпорядженням митрополита було створено організаційну групу з нагоди цього ювілею, яку Ви очолюєте. Що вдалося реалізувати і які заходи ще заплановано до кінця року?

Впродовж року було проведено ряд духовно-культурних заходів. Зокрема організовано мистецьку програму: “Апостол єдності” у виконанні капели “Трембіта”. Це має своє мистецьке та духовне значення. Сестри Йосафатки їздили з місіями з мощами св. Йосафата. Отці Василіяни проводили певну місію почитання мощей, реколекції. Всі наші комісії у своїй сфері діяльності працювали над поширенням інформації про постать Йосафата. Також різні капеланства мали таке завдання. 11 і 12 листопада 2023 року, з нагоди завершення Ювілейного року 400-річчя мученицької смерті святого Йосафата Кунцевича, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав очолить урочисті богослужіння в базиліці Святого Петра. А ми потребуватимемо часу, щоб підсумувати цьогорічний ювілейний рік.

– Владико, дякую за розмову!

Підготувала Христина Потерейко