Вівторок 22-го тижня

Євангеліє

Лк. 9, 23–27

  «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе»

  Кожен з нас має свої плани в своєму житті, що робити, щоб почуватися щасливим. І навіть якщо ми до кінця не певні, чи дійсно те, чого ми хочемо, зробить нас щасливими, все одно постійно чогось прагнемо.

  Для справжнього ж щастя треба, щоб початком і кінцем всього в нашому житті була Божа воля. Бог є Альфа і Омега, початок і кінець. Тому важливо цю Божу волю пізнавати.

  І  якраз відречення себе – це шукання не того, що я хочу, але того, в чому є Божа воля. Бо ж Божа воля це найкраще добро для нас, бо ж Бог лише знає що є правдивим добром для нас. Пригадаймо, як Христос молився, то спершу висловив свою позицію, а тоді сказав: «Хай буде Божа воля!» Отож, в кожній життєвій ситуації ми маємо право на свою думку, своє бажання, але остаточним добром для нас мав би бути пошук Божої волі.

Апостол

Кол. 2, 20–3, 3

«Думайте про горішнє, а не про земне»

Коли оцінити роки, місяці, дні, години нашого життя, можемо зауважити скільки свого часу, старань і зусиль ми приділяємо земному. Погляньмо навколо нас: гарні будинки, різні мистецькі речі, різні витвори людських рук, це часто робота тих людей, яких уже давно немає разом з нами. Цей приклад  чудово ілюструє, в що ми вкладаємо свої зусилля і старання щодня.

Звичайно, ми, які живемо на землі, мусимо вкладати свої зусилля в земне, але з думкою про небесне. У Євангелії читаємо, що де наш скарб, там буде і наше серце. Що це значить: земне триватиме декілька десятків років, а небесне – вічно. Якщо будемо дбати більше про збирання скарбів довкола нас тут, на землі, то в одну мить усе залишимо, а якщо дбатимемо про те, щоб здобути Царство Небесне, матимемо той Скарб усю вічність.

Задумаймось сьогодні: де ми збираємо собі скарби – на небі чи на землі? До чого ми докладаємо найбільше своїх зусиль і старань, на що витрачаємо свій дорогоцінний час? І хай наші скарби на Небі примножуються щодня!

+Венедикт